Приватизація житла
Початок процесу приватизації житла в Україні датується 1993 роком. Цей процес передбачав стратегічні реформи. В результаті нерухомість, яка вважалася державною власністю, перейшла в приватні руки. Від цих нових управлінців і залежало як буде використовуватися майно. Процес приватизації торкнувся і житлового фонду. Проте значна частина людей з певних причин не завершила процес приватизації житла. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» під приватизацією розуміється процес відчуження всіх житлових будинків (і різних господарських прибудов), які переходять у власність громадян України. Для чого потрібна приватизація? Приватизація необхідна в тому випадку, якщо особа бажає вільно розпоряджатися нерухомістю. Власник зможе продати своє житло, змінити, дарувати, виконати перепланування, передати у спадок тощо . У разі відсутності приватизації, після смерті наймача житло переходить у власність держави. Нерухомість, яка підлягає приватизації: квартири, які знаходяться в багатоквартирних будинках, а також – одноквартирні будинки; квартири й частини будинку, в яких ніхто не проживає, одноквартирні будинки, де були проведені будівельно-ремонтні роботи, реконструкція. Нерухомість, яка НЕ підлягає приватизації: квартири-музеї; службові квартири або окремі приміщення; квартири в будинках, що перебувають на території закритих військових поселень; квартири, в яких прописано кілька осіб і хоча б один із них не дає згоду на приватизацію; окремі кімнати в гуртожитку або квартири, які вважаються непридатними для заселення. Якщо мова йде про житло, яке знаходиться в будинку, де проводиться реконструкція, тоді процедура приватизації виконується по завершенню всіх робіт. Методи приватизації: продаж зайвої житлової площі; передача нерухомості фізичним особам безоплатно за певними нормами: 21 м² на особу та додатково 10 м² на сім’ю; Якщо площа об’єкту приватизації перевищує норми, то безкоштовна приватизація можлива: якщо об’єкт приватизації однокімнатна квартира; якщо користувачі житлом є пільговиками; якщо особі надали житло як компенсацію за знесену нерухомість, однак без грошової компенсації; якщо суб’єктом приватизації являється багатодітна сім’я. Як приватизувати житло і які потрібні документи? ПЕРШИЙ ЕТАП. При приватизації необхідно звернутися до територіального ЖЕКу чи ОСББ, які мають завірити заяву-згоду на приватизацію об’єкта нерухомості. Ці органи попросять засвідчити одночасну згоду усіх проживаючих разом на приватизацію, тому у цій зустрічі мають взяти участь усі члени сім’ї. ДРУГИЙ ЕТАП. Звернення до Центру надання адміністративних послуг, куди необхідно податинаступні документи: Паспорти всіх членів сім’ї, які будуть проживати у квартирі. Для дітей молодше 16 років – свідоцтво про народження; Копії ІПН всіх членів сім’ї; Копія ордера на одноразову безоплатну приватизацію; Заява на приватизацію об’єкта нерухомості, завірена начальником ЖЕКу чи ОСББ; Витяг про невикористане право на приватизацію житла; Довідка «Форма №4», яка видається у ЖЕКу чи ОСББ. Документи, які підтвердять наявність пільг (у разі їх отримання). Технічний паспорт на об’єкт. Відповідь органу приватизації, яка підтверджує можливість передачі прав власності на квартиру або будинок. ТРЕТІЙ ЕТАП – отримання документу на право власності чи відмову. Процедура оформлення права власності займе 30 днів з моменту подачі документів до ЦНАП. У разі відмови на приватизацію – про це буде винесено вмотивоване рішення. Підстави відмови у приватизації житла: об’єктом приватизації є кімната у гуртожитку навчального закладу, де особа тимчасово проживає у зв’язку з навчанням, підвищенням кваліфікації тощо; об’єктом приватизації є кімната у гуртожитку, д6 особа мешкає незаконно; об’єктом приватизації є кімната у спеціалізованих гуртожитках, місцях позбавлення волі тощо; суб’єкт приватизації потребує медичної допомогу у зв’язку із захворюванням на туберкульоз; об’єктом приватизації є кімната у соціальному гуртожитку (хостел). Відмова особи від приватизації на користь інших осіб Якщо особа прописана у об’єкті приватизації, однак не бажає приймати участі у приватизації, то їй необхідно виписатися із об’єкта нерухомості. Деякі джерела вказують, що достатньо завірити відмову у приватизації у нотаріуса, однак на практиці ЦНАПи вимагають обов’язкову виписку. Крім того, відповідно до ст.71 Житлового кодексу України,: якщо один або кілька членів сім’ї не проживає за вказаною адресою більше як 6 місяців без поважних причин, тоді він/вони не мають права користуватися даним житлом. Якщо виникає спір – потрібен судовий розгляд. В першу чергу необхідно пам’ятати про те, що приватизація об’єкта нерухомості – це право, але ніяк не обов’язок. Однак приватизація – це серйозний процес, який вимагає уважності і акуратності під час оформлення документів. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» допоможе розібратися з основними нюансами приватизації, забезпечивши повний та прозорий супровід клієнта. Автор: Ірина Лесь
Адвокат по крадіжкам
Відповідно до ст. 185 Кримінального кодексу України, крадіжка – це таємне викрадення чужого майна. Відповідальність за вчинення крадіжки: – ч. 1 ст. 185 КК України: проста крадіжка – карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років; – ч. 2 ст. 185 КК України: крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб – карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк; – ч. 3 ст. 185 КК України: крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної* шкоди потерпілому – карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років. – ч. 4 ст. 185 КК України: крадіжка, вчинена у великих розмірах** чи в умовах воєнного або надзвичайного стану*** – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. – ч. 5 ст. 185 КК України: крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах**** або організованою групою – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. * значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 151 400 грн. для 2024 року). ** великий розмір від 378 500 грн. для 2024 року *** Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-IX від 3 березня 2022 року встановлено, що вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 185, 186, 187, 189, 191 КК – автоматично кваліфікується за ч. 4 вказаних статтей. **** особливо великий розмір від 908 400 грн. для 2024 року Вік з якого настає відповідальність за крадіжку Суб’єктом вчинення крадіжки є фізична осудна особа, яка досягла 14-ти річного віку. Найпоширеніші злочини Найпоширенішими злочинами сьогодні є злочини проти власності громадян або юридичних осіб. А найпоширенішим злочином проти власності є крадіжка, яка може статися в магазині, на вулиці або в офісі. У багатьох випадках обвинувачені у кримінальних правопорушеннях потребують кваліфікованої правової допомоги. У цьому випадку вам слід звернутися до адвоката по крадіжкам. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» надає всі види юридичних та адвокатських послуг. Наші адвокати по крадіжкам нададуть кваліфіковану консультацію, доведуть вашу невинуватість або знайдуть пом’якшувальні обставини для мінімізації покарання у суді. Малозначна крадіжка Особи, які вчинили крадіжку, можуть бути притягнуті не лише до кримінальної а й до адміністративної відповідальності (одна одну виключає). Все залежить від суми вкраденого. У цьому випадку потрібен адвокат по крадіжці, оскільки саме він правильно визначає суть події, що сталася та за наявності підстав переводить справу з криміналу у адміністративне правопорушення через малозначність. Наприклад, якщо сума крадіжки становитиме 100 грн, особу буде притягнуто до адміністративної відповідальності через малозначність та накладено штраф або виправні роботи. У цьому випадку йдеться про дрібну крадіжку і вартість товару не повинна перевищувати 0,2 мінімального розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Якщо сума крадіжки досягне 300 гривень, таке діяння підпадатиме під ознаки саме кримінального правопорушення. У цьому випадку правопорушнику обов’язково потрібен адвокат за статтею 185 КК України. Адже тут вже закладена відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт, арешту або і позбавлення волі. І звичайно за результатами розгляду справи судом особа буде вважатися судимою, що також тягне за собою негативні наслідки. Стаття 185 КК, відповідальність по якій залежить від тяжкості злочину, в яких розмірах він був скоєний та скількома особами. Тому, визначаючи, що є злочином, кваліфікований адвокат з крадіжок повинен правильно кваліфікувати поведінку та ретельно вивчити матеріали справи, щоб максимально допомогти клієнту. Розмежування крадіжки від інших суміжних злочинів Часто крадіжка неправильно кваліфікується як грабіж. Статті 185 (крадіжка) та ст. 186 КК України (грабіж) відрізняються за способом їх вчинення. Крадіжка – таємне викрадення Іноді правоохоронці неправильно кваліфікують вказані злочини, хоча покарання за них відрізняється принципово. Однією з головних задач адвоката є переведення більш тяжкого грабежу у крадіжку, за яку покарання значно менше. Чим може допомогти адвокат по крадіжкам? Якщо вам повідомили про підозру чи викликають на бесіду до слідчого, ви вже повинні знати, що говорити і як себе поводити. Адже кожне необдумане слово і вчинок можуть обернутися проти вас. Тому у вас вже повинен бути надійний фахівець – адвокат по крадіжкам. У цьому випадку консультації з адвокатом із запобігання крадіжкам зазвичай не допомагають. Потрібна допомога фахівця та подальший супровід. Тому не варто самому собі шкодити та сподіватися, що все владнається само собою. Краще одразу звернутися до досвідченого адвоката. Чим може допомогти адвокат по крадіжках Адвокатського бюро «Лесь і Партнери»: ознайомитися з матеріалами справи; агресивно збирати докази у справі для спростування вини (якщо особа не винна); здійснювати нагляд за дотриманням правоохоронцями принципів законності та верховенства права; заявляти клопотання та заперечення; пошук додаткових свідків; визначати пом’якшувальні обставини для надання допомоги клієнтам; підготовка необхідних процесуальних документів; брати участь у проведенні експертиз та слідчих експериментів; відвідувати судові засідання; подавати апеляційні скарги та відхиляти їх. Наші юристи з крадіжок можуть почати працювати на різних етапах процесу (від моменту підозри особи до розгляду справи). Після підписання договору з клієнтом або його родичами, адвокат по крадіжкам відразу починає працювати в інтересах потерпілого. Юристи з питань запобігання крадіжкам представляють інтереси юридичних та фізичних осіб. Тому не намагайтеся самостійним відстоюванням своїх права та доводити свою невинуватість. Найкраще негайно звернутися до кваліфікованого спеціаліста з Адвокатського бюро «» Лесь і Партнери». Тому, якщо у вашому житті стався злочин, головне – не нашкодити собі та обрати якісні юридичні послуги. Якщо вас несправедливо звинуватили в крадіжці, якої ви не вчиняли, то вам варто боротися за справедливість і довірити справу адвокату по крадіжках Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь
Адвокатський запит
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон) Адвокатський запит – це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. Якщо вам потрібний якісний адвокатський запит, який забезпечить швидке та точне отримання Вами необхідної інформації зверніться до адвокатів “Лесь і Партнери”. Чи можна звернутися з адвокатським запитом до фізичної особи? Адвокат має право звертатися з адвокатським запитом до фізичної особи, в тому числі вимагати копії документів (за згодою цієї фізичної особи). Адвокатський запит не може передбачати консультації чи роз’яснення юридичних термінів. ВАЖЛИВО! До адвокатського запиту обов’язково додаються свідоцтво на право зайняттяадвокатською діяльністю та ордер або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги(необхідна наявність хоча б однієї позиції з даного переліку): договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Чим регламентовано право на адвокатський запит? Згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»під час надання правових послуг адвокати мають право вчиняти дії, не заборонені законами, адвокатською етикою та договорами про надання правових послуг. Зокрема звернення з адвокатським запитом до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадськихоб’єднань та фізичних осіб. Отже, адвокатський запит про надання інформації є професійним правом адвоката на надання правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги. Чи є обмеження щодо адвокатських запитів у зв’язку з війною на території України? Законодавством України передбачено, що адвокати мають право вимагати практично будь-яку інформацію та документи, крім інформації (документів) з обмеженим доступом. В умовах воєнного або надзвичайного стану жодних обмежень щодо отримання адвокатом інформації від державних органів та приватних організацій для надання клієнту правничої допомоги не встановлено, окрім випадків, коли затребувана інформація може зашкодити національним інтересам у сфері безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку. Строки відповіді на адвокатський запит Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, до яких надійшов адвокатський запит, зобов’язані надати адвокату відповідну інформацію протягом п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо адвокатський запит пов’язаний з наданням великого обсягу інформації або необхідністю пошуку інформації у великій кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів із зазначенням причин продовження, які мають бути повідомлені адвокату протягом п’ять робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. Випадки відмови від надання інформації у рамках адвокатського запиту Отримувачі запитів мають право або зобов’язані відмовити у наданні інформації, оскільки вона належить до інформації з обмеженим доступом, передбачені окремими спеціальними законами. Особливо часто адвокати у відповідь на поданий запит отримують відмову у наданні необхідної інформації через її конфіденційність та обмежений режим доступу у рамках кримінального процесу. Інформація з обмеженим доступом Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом – це конфіденційна, таємна та службова інформація. ВАЖЛИВО! Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі №1-9/2012 до конфіденційної інформації про фізичну особу слід відносити інформацію про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові й немайнові відносини цієї особи з іншими особами (зокрема, з членами сім’ї), а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, – за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Що робити, у разі не отримання відповіді на адвокатський запит? Ненадання відповіді та надання неповної інформації є підставою для подальшої реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав – витребування доказів в порядку ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 81 Господарського процесуального України та ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України. У більшості випадків суд задовольняє таке клопотання про надання доказів, якщо воно повністю обґрунтоване, до клопотання додається копія адвокатського запиту та наданих (направлених) доказів, що є підтвердженням про відсутність відповіді протягом 5 днів з моменту отримання запиту. Переваги адвокатського запиту: короткий строк розгляду запиту і надання інформації протягом 5 днів наявність відповідальності за ненадання, несвоєчасне надання або неповне надання відповіді на запит. Отримання інформації шляхом застосування адвокатського запиту є доцільнішим ніж звернення особи з заявою у порядку Закону України «Про звернення громадян», де заява особи розглядається протягом 30 днів, а механізми відповідальності за ненадання відповіді слабо працюють. Ціни на адвокатський запит Ціни на адвокатський запит варіюються від 500 грн. до 4 000 грн. Однак клієнт має розуміти, що підготовка якісного та ефективного адвокатського запиту вимагає серйозної аналітичної роботи та юридичної обізнаності, отже, вимагає доброї кваліфікації та часу. Крім того, не варто забувати, що неправильно оформлений адвокатський запит не забезпечить реалізацію інтересів клієнта, а лише призведе до втрати часу і можливого пошкодження чи приховання необхідної інформації. Якщо Вам необхідна допомога в отриманні інформації зверніться до досвідчених адвокатів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» Автор: Ірина Лесь
ст. 130 КУпАП: керування автотранспортом у стані сп’яніння
Сьогодні місцеві суди переповнені справами про адміністративні правопорушення, пов’язані з керуванням транспортними засобами водіями, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ст. 130 КУпАП). Відповідальність за ст. 130 КУпАП за ч. 1вказаної статті – накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17.000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; за ч. 2вказаної статті – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 статті 130 КУпАП – накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34.000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого; за ч. 3вказаної статті – дії, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан – тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51.000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника. Строки притягнення до відповідальності адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, тобто саме такий термін має суд для притягнення особи до відповідальності. Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю та інших препаратів або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного та інших препаратів: тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34.000 грн.)або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. А якщо випив алкоголь уже після зупинки транспорту чи ДТП – це звільняє від відповідальності? Звичайно, ні. Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю та інших препаратів або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного та інших препаратів: тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34.000 грн.)або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Тобто, думка осіб, які вважають, що вийшовши з авто і демонстративно випивши алкоголь вони зможуть уникнути відповідальності, під приводом того, що сп’яніли уже після зупинки транспортного засобу є хибною. Склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП передбачає наступні аспекти: відмова особи від проходження огляду на стан сп’яніння (алкоголь, наркотики, інші речовини, що знижують концентрацію); показник спеціального приладу перевищує 0,2 проміле алкоголю у крові; вживання особою алкоголю або інших наркотиків відразу після дорожньо-транспортної пригоди або зупинки. Куди на розгляд передається протокол про адміністративне правопорушення? Протокол про адміністративне правопорушення передається на розгляд суду за територіальною юрисдикцією (за місцем вчинення правопорушення). Саме суд встановлює чи мало місце адміністративне правопорушення у діях особи. Підстави закриття справи по ст. 130 КУпАП У законі прямо і чітко зазначено, що якщо при складанні протоколу порушуються права особи, щодо якої приймається рішення про притягнення до відповідальності, то в такому разі справа має бути закрита. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» у своїй діяльності керується виключно положеннями Верховного Суду України. Адміністративна справа за ст. 130 КУпАП підлягає закриттю: у разі порушення права на захист; долучене до протоколу відео не є оригіналом чи є неповним; драгер, яким «задували» особу не пройшов відповідної сертифікації. Що робити у разі складення адміністративного протоколу по ст. 130 КУпАП? Перш з все, необхідно звернутися за кваліфікованою допомогою адвоката Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Адвокат ретельно вивчає ситуацію, розглядає всі аспекти, розробляє необхідний план доведення відсутності складу адміністративного правопорушення злочину та виконує запит щодо надання необхідної інформації шляхом направлення адвокатського запиту. В адміністративних справах ми не тільки допомагаємо нашим клієнтам довести відсутність адміністративного правопорушення за ст. 130 КУПАП, а й можемо запобігти повторним зіткненням із подібними ситуаціями. Адвокатам адвокатського бюро «Лесь і Партнери» завжди вдається особисто провести розслідування та встановити всі обставини справи. Автор: Ірина Лесь
Апеляційне оскарження рішення суду у кримінальному процесі
Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права» (частина V), будь-яка особа, засуджена за вчинення кримінального правопорушення, має право на перегляд судового рішення судом вищого рівня, тобто на апеляційне оскарження. Наразі діяльність представників судової влади викликає занадто багато запитань, щоб назвати її досконалою. Часто рішення судів є непередбачуваними, іноді навіть не законними чи передчасними. Ось чому оскарження судових рішень є поширеним явищем. Для цього необхідно подати апеляційну скаргу в кримінальному провадженні, у цьому Вам допоможуть юристи Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Які рішення суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку? В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків спрощеного провадження; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених КПК України. Хто має право подати апеляційну скаргу? Апеляційну скаргу мають право подати: підозрюваний, обвинувачений, законний представник чи адвокат, прокурор, потерпілий або його адвокат, цивільний позивач чи відповідач, інші особи у випадках, передбачених КПК України. Тобто звернутися до апеляційного суду може будь-яка особа, яка має процесуальний статус у рамках кримінального провадження та інтереси якої порушені або його представник чи захисник. Строки подання апеляційної скарги у кримінальному провадженні Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана: на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру – протягом тридцяти днів з дня їх проголошення; на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою – протягом п’яти днів з дня її оголошення; на інші ухвали суду першої інстанції – протягом семи днів з дня її оголошення; на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення. Як подати апеляційну скаргу у кримінальному провадженні? Краще всього для ефективного апеляційного оскарження судового рішення звернутися до досвідчених адвокатів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери», однак можна оформити апеляційну скаргу і самостійно. Для того, щоб правильного оформити апеляційну скаргу Вам необхідно знайти зразок бланку в інтернеті та викласти свої вимоги з урахуванням наступного. Апеляційна скарга обов’язково має містити: дані особи, яка подає скаргу (прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, контакти); рішення суду, яке оскаржується, із зазначенням назви суду; вимоги особи; обґрунтування вимог щодо незаконності/необґрунтованості вироку; клопотання щодо дослідження доказів; додатки, якими обгрунтовуються вимоги. Апеляційна скарга подається: на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, – через суд, який ухвалив судове рішення. Тобто свою апеляційну скаргу Ви надсилаєте до суду першої інстанції, якщо інше не передбачено ухвалою суду, яка оскаржується. За останні роки кількість виправдувальних вироків в Україні значно зменшилася порівняно з кількістю обвинувальних. Професійна юридична допомога юристів «Лесь і Партнери» дозволить оскаржити рішення суду. Апеляційний розгляд Після надходження апеляційної скарги до суду, вона передається судді-доповідачу, який протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 КПК України. Суддя-доповідач за результатами перевірки апеляційної скарги приймає одне з таких рішень: залишення апеляційної скарги без змін (ч. 1 ст. 399 КПК); повернення апеляційної скарги (ч. 3 ст. 399 КПК); Відмова у відкритті апеляційного провадження (ч. 4 ст. 399 КПК). Відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК, особа, яка подає апеляцію, може оскаржити рішення судді-доповідача. Якщо скаргу не розглянуто, її повернення дозволяє повторно звернутися до апеляційного суду в порядку, передбаченому КПК України. Основні підстави для зміни/скасування винесеного рішення суду: неповнота судового розгляду; значне порушення вимог чинного кримінально-процесуального закону. невідповідність покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Якщо Вам необхідна висококваліфікована допомога досвідченого адвоката для подання апеляційної скарги у рамках кримінального процесу, краще не займайтеся самодіяльністю та заверніться до професіоналів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь
Поділ майна подружжя: судова практика
У статті “Поділ майна подружжя: судова практика” ми розглянемо майнові питання між колишнім подружжям, які майже завжди виникають під час розлучення. У підсумку все закінчується поділом майна через суд. Розділити майно в суді неможливо без допомоги досвідченого адвоката саме у галузі поділу майна, оскільки цей напрям має багато нюансів. Що таке поділ майна? Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України, чоловік та дружина мають право на поділ свого майна на основі права спільної власності, причому цей поділ може бути здійснений без розірвання шлюбу. Поділ може бути здійснений за взаємною згодою, або за угодою про розподіл майна подружжя, або за рішенням суду. Як убезпечити себе від ризиків, пов’язаних з поділом майна, ми розповідали у матеріалі про доцільність укладення шлюбного договору. ВАЖЛИВО! Навіть якщо між подружжям не було укладено шлюбного договору, похід у суд являється остаточною інстанцією при вирішенні цієї справи. Часто рішення суду не можна передбачити і дуже важко змінити, тому ми радимо перед зверненням до суду спробувати врегулювати майновий спір шляхом медіації – укладення мирної угоди за допомогою адвоката. Яке майно, набуте у шлюбі підлягає поділу? Якщо ж Ви не подбали про укладення шлюбного договору перед тим, як одружуватися та надбали у шлюбі майно (квартири, машини, будинки, земельні ділянки, об’єкти незавершеного будівництва, ФОП, акції юридичної особи), то частка майна дружини та чоловіка є рівною,якщо інше не встановлено домовленістю між ними, шлюбним договором або судом. Яке майно, набуте у шлюбі не підлягає поділу? Статтею 57 Сімейного кодексу України, передбачено, що поділу не підлягає майно, що є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка. До такого майна належить: майно набуте дружиною чи чоловіком до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали чоловіку чи дружині особисто; житло, набуте чоловіком чи дружиною за час шлюбу внаслідок його приватизації; земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації або одержана із земель державної і комунальної власності; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності; премії та нагороди, одержані за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала дружині чи чоловіку; страхові суми. Таким чином, у разі придбання майна у шлюбі, але за рахунок особистих коштів одного з подружжя, майно розглядається не як об’єкт спільної власності подружжя, а як роздільне майно. Особисте майно подружжя особи, за кошти якої воно було придбано. «Цивільний шлюб» За законом не існує такого визначення як «цивільний шлюб», такий шлюб визначається як «фактичний» або «фактичні шлюбні відносини». Ознаками фактичного («цивільного шлюбу») є: спільне проживання чоловіка та жінки; ведення спільного господарства; відсутність у органах РАЦСу реєстрації таких відносин. Поділ майна у «цивільному шлюбі» Згідно зі статтею 74 Сімейного кодексу України якщо чоловік та жінка проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на правах спільної власності, крім випадків, встановлених договором, погодженим обома сторонами. Майно, нажите подружжям на спільні кошти в цивільному шлюбі, як правило, оформляється на одного із подружжя, що відіграє дуже важливу роль. Майно, зареєстроване на одного з подружжя у «цивільному шлюбі», є виключно його власністю, оскільки факт проживання сім’ї ще не встановлений і все майно є приватною власністю набувача майна. Якщо інша сторона не зможе довести в суді, що майно є спільною власністю, вона позбавляється своїх прав на майно. Звернення до суду щодо поділу спільного майна між «цивільним подружжям» Позов про поділ майна між «цивільним подружжям» має наступні особливості: необхідність доведення в суді факту спільного проживання; необхідність доведення у суді, що майно, набуте під час цивільного шлюбу, є спільною власністю; необхідність переконати суд у правильності поділу майна відповідно до вимог чинного законодавства, яке регулює спільне майно подружжя. Тому при поданні заяви про поділ спільного майна «цивільного подружжя» в обов’язковому порядку необхідно пред’явити ще одну заяву для підтвердження факту спільного проживання сім’ї. Судова практика щодо розподілу майна Суди рідко відступають від принципу рівних долей подружжя, оскільки необхідні реальні докази того, що чоловік або дружина під час шлюбу взагалі не працювали і не намагалися знайти роботу, зловживали алкогольними напоями, сварилися, чим ускладнювали процес заробляння грошей, укладали різноманітні майнові договори, без згоди іншого з подружжя. Майно є предметом спільної сумісної власності чоловіка та дружини і ділиться в натурі між чоловіком та дружиною. При цьому суд враховуватиме інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші дуже важливі обставини. Неподільне майно присуджується одному з подружжя. Чи підлягає поділу майно набуде у шлюбі за кредитні кошти одного з подружжя? Постановою Верховного Суду від 9 січня 2020 року у справі № 367/7110/14 зазначено, що спірне майно придбане за кредитні кошти, отримані подружжям за час шлюбу, відтак, право на це майно у рівних частках набули позивач і відповідач, при цьому боргові зобов’язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того, із ким із подружжя укладений кредитний договір. У зв’язку із зазначеним вище відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя. Наявність боргів подружжя та виникнення зобов’язання в інтересах сім’ї у вигляді повернення кредитних коштів, не змінює статусу спільності набутого за час шлюбу майна за позичені кошти, які були використані в інтересах сім’ї, а саме на придбання цього майна. Доводи щодо внесення одним із подружжя коштів у рахунок погашення кредитних зобов’язань не мають правового значення, оскільки у розумінні вимог статті 57 СК спірне майно не є особистою приватною власністю відповідача, а останній не позбавлений можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів у рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18). Поділ доходів ФОП при розподілі майна подружжя Майно ФОП вважається спільним майном подружжя і підлягає поділу між подружжям». Підлягає поділу залишком коштів на рахунку в банківській установі на час розірвання між сторонами шлюбу з виключенням витрат на оплату обов’язкових податків і зборів. При цьому, поділ відбувається, якщо ці доходи, набуті під час шлюбу та не були витрачені в інтересах сім’ї. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 05 липня 2023 року по справі № 295/98/21 (провадження № 61-4943св23), де суд касаційної інстанції зазначив, що поділу як спільне сумісне майно подружжя підлягають кошти, які є залишком коштів на рахунку
Обшук: поради адвоката
Саме по собі слово обшук за своїм значенням лякає людей, особливо тих, хто стикається з цим вперше. ВАЖЛИВО! Особі, яку обшукують, в першу чергу, має бути повідомлено право на захист, а саме на участь адвоката під час обшуку. До прибуття адвоката обшук не має бути початий. На що в першу чергу звернути увагу перед проведенням обшуку: наявність ухвали суду на проведення обшуку; правильність зазначення особи, яку обшукують (назву компанії, код); відповідність адреси обшуку з адресою зазначеною в ухвалі суду (або відповідність марки, номерного та реєстраційного знаків обшукуваного авто); повноваження слідчого, прокурора, який проводить обшук (їх прізвища, ім’я, по батькові мають бути зазначені в ухвалі); строк дії ухвали зазначається наприкінці тексту рішення та не має перевищувати 30 днів. Підстави проведення обшуку Відповідно до ст. 13 КПК України не допускається проникнення в житло чи інше володіння особи, проведення огляду чи обшуку, крім випадків, передбачених КПК України. Тобто інакше ніж за наявності вмотивованого рішення суду щодо дозволу на проведення обшуку (ухвали суду). Насамперед слід розуміти, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді, в якій має бути зазначена точна адреса обшукуваного об’єкту, строк дії ухвали не більше 30 днів, а також зазначені особи, уповноважені на проведення цього обшуку. Частиною 1 ст. 234 КПК України передбачено, що метою проведення обшуку є виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, пошук знарядь вчинення злочину або майна, одержаного внаслідок злочинної діяльності, а також визначення місцезнаходження розшукуваних злочинців. Подібні «візити» правоохоронних органів інколи складно передбачити, оскільки в своїй діяльності вони керуються одним із головних принципів: секретності та раптовості. Проведення обшуку без ухвали суду Варто зазначити, що у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя та майна або безпосереднього затримання злочинця законодавець надає право слідчим, дізнавачам і прокурорам проникати до житла чи іншого володіння. Правила проведення обшуку Перед тим як увійти до обшукуваного приміщення, уповноважена особа роз’яснює право на захист, тобто участь у слідчій дії адвоката. Тому особа має право заявити, що бажає участі адвоката, який протягом 3 годин має прибути на місце проведення обшуку, про це обшукуваний роюить помітку наприкінці ухвали суду із зазначення прізвища захисника. Обшук проодиться з обов’язковим застосуванням відеофіксації. Участь понятих при обшуку є обов’язковою. Слідчий, прокурор зачитує ухвалу на проведення обшуку у голос та роз’яснює що саме становить інтерес правоохоронного органу, пропонуючи добровільно видати речі та документи, зазначені в ухвалі суду. Всі об’єкти, які працівники правоохоронного органу вилучають, мають бути вписані до протоколу обшуку із зазначенням місця їх віднайдення, після чого запаковані у герметичний пакет та вилучені. За результатами проведення обшуку складається протокол, копія якого як і ухвала на обшук залишаються власнику обшукуваного приміщення. Особистий обшук (обшук особи) не охоплюється ухвалою суду на обшук приміщення, а тому на його проведення має бути додаткова ухвала суду. Наприкінці протоколу необхідно записати усі зауваження до проведення слідчої дії, звернувши окрему увагу на час її проведення, залучення спеціалістів, сторонніх осіб та чи всі вони несені до протоколу, як учасники слідчої дії. Чи потрібний адвокат на обшук? Хороший адвокат для участі у обшуку це колишній слідчий, який на практиці знає які помилки являються підставами для визнання обшуку незаконним. Якщо обшук проведено з суттєвими порушеннями, то усі здобуті в ході нього докази не мають доказового значення, а відповідно мають бути повернені володільцю та виключені з уваги суду. Ми рекомендуємо обов’язково залучати адвоката перед проведенням обшуку. Це мінімізує ризики порушення Ваших прав. Адвокати Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» є досвідченими професіоналами галузі кримінального права та зокрема ефективної участі у обшуках та подальших оскаржень дій правоохоронних органів. Автор: Ірина Лесь
Зняття арешту з майна
У повсякденному житті часто трапляється, що громадяни виявляють арешт майна під час приватизації, продажу, дарування чи інших операцій, пов’язаних з цим майном. Накладення арешту на майно (кошти) у цивільному провадженні здійснюється виконавцем шляхом винесення відповідних постанов для забезпечення фактичного виконання рішення. По суті, звернення арешту є обмеженням права боржника володіти, розпоряджатися та користуватися своїм майном. Що таке арешт майна? Арешт майна – це процес, у якому майно особи передається під охорону державі, потерпілому або уповноваженій особі за рішенням суду, виконавчої служби, нотаріуса чи правоохоронного органу. В Україні арешт майна регулюється Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним кодексом України та Кримінально-процесуальним кодексом України. Як зняти арешт з нерухомого майна? Арешт з майна може зняти той виконавець, який його наклав за таких обставин: після закінчення виконавчого процесу; якщо буде виявлено, що арешт накладено з порушенням процедури; у разі встановлення, що ліквідація арештованого майна є недоцільною або неможливою. Як зняти арешт з коштів? Підстави зняття арешту з грошових коштів передбачені України «Про виконавче провадження», серед них: отримання Виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання або здійснення стягнення на такі кошти заборонено законом (зарплатний, пенсійний рахунки тощо); отримання Виконавцем квитанції про стягнення з боржника на рахунки виконавчої служби коштів, необхідні та достатніх для погашення заборгованості перед кредитором та процесуальних витрат Виконавця; отримання Виконавцем документів, що підтверджують повну оплату майна, придбаного на електронних торгах; отримання Виконавцем експертного висновку про неможливість або недоцільність реалізації арештованого майна боржника внаслідок сильного зносу, пошкодження майна тощо; відсутність до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення Виконавця письмової заяви Стягувача про бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання Виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості періодичними платежами, якщо виконання рішення може бути забезпечено іншим способом, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання Виконавцем документального підтвердження наявності на одному або кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий виключно за рішенням суду. Що робити, щоб зняти арешт з майна? Якщо Ви тільки що дізналися про те, що на ваше майно накладено арешт, вам необхідно буде отримати виписку з Єдиного реєстру об’єктів нерухомого майна, забороненого до передачі, де буде зазначено, на підставі якого документа накладено арешт. Отримати такі витяги можна онлайн або звернутися до нотаріуса. Якщо ви не згодні з діями виконавця щодо арешту вашого майна, Ви маєте право подати скаргу до вищого керівництва Державної виконавчої служби щодо рішення виконавця про незаконність арешту. Заява повинна підтверджувати незаконність арешту або наявність правових підстав для зняття арешту та супроводжуватися підтверджуючими документами. Виконавець на підставі поданої заяви може скасувати арешт або відмовити в накладенні арешту, мотивуючи це письмово у відповіді на звернення. Якщо скарга на постанову виконавця про арешт майна буде відхилена або взагалі не отримає відповіді, необхідно буде подавати позов до суду. Які документи необхідно долучити до позову про зняття арешту з майна? квитанцію про сплату судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (станом на 01.01.2024 року це 1211 грн. 20 коп.); копію паспорта та ідентифікаційного коду; копію документів на підтвердження обставин щодо накладення арешту на майно виконавцем; докази звернення до виконавчої служби; копії документів, що доводять наявність підстав для зняття арешту з майна. Також додали інші документи, які підтверджують повноваження скасовувати арешт або підтверджують протиправність виконавця. Як швидко виконавець знімає арешт з майна за рішенням суду? Після набрання законної сили рішенням суду про зняття арешту з майна виконавець не пізніш як наступного дня з дня, коли йому стало відомо про ситуацію, за ухвалою знімає арешт та виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників та реєстру обтяжень майна. Арешт майна у кримінальному провадженні застосовується з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Хто накладає арешт у кримінальному проваджені? Арешт майна у кримінальному провадженні здійснюється судом за ініціативою органу досудового розслідування чи прокурора (ч. 1 ст. 171 КПК України). Майно, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні: рухоме чи нерухоме майно, кошти в будь-якій грошовій формі, готівковій чи безготівковій, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках або в банках чи інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майно, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, якщо воно відповідає ознакам, встановленим частиною другою статті 167 КПК України (є предметом чи знаряддям вчинення злочину або спеціально пристосовані (виготовлені) для вчинення кримінальних правопорушень, здобуті злочинним шляхом тощо). Майно, на яке НЕ може бути накладено арешт у кримінальному провадженні: майно добросовісного набувача, крім випадків пов’язаних зі збереженням цього майна; кошти на єдиному рахунку, відкритому відповідно до статті 35 Податкового кодексу України; кошти на рахунку платника в електронній системі управління ПДВ; кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відповідно до законів України”Про ринок електричної енергії” та “Про теплопостачання”; Кошти, що знаходяться на цільових поточних рахунках, відкритих відповідно до статей 26 та 18 Законів України «Про теплопостачання» та «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”; кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки. Скасування арешту майна у кримінальному провадженні Скасування арешту здійснюється судом за клопотанням особи або її адвоката майно котрої арештовано. Підстави скасування арешту майна у кримінальному провадженні: ухвала, винесена слідчим суддею під час досудового розслідування або судом у судовому провадженні за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть відсутність необхідності продовження арешту на майно, або арешт було накладено без вагомої причини; винесення прокурором постанови про закриття кримінального провадження; ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд. Якщо у Вас виникли питання щодо зняття арешту з майна звертайтеся до адвокатів Адвокатського Бюро «Лесь і Партнери» і Ваше питання буде вирішено найефективнішим способом із усіх можливих. Автор: Ірина Лесь
Шлюбний договір: так чи ні?
У статті “Шлюбний договір: так чи ні” ми розглянемо плюси та мінуси шлюбного договору та надамо пораду кваліфікованого адвоката. Ще донедавна більшість українців, як жінки так і чоловіки, скептично ставилися до шлюбного договору, вважаючи, що основа щасливого сімейного життя — любов, довіра та повага. Проте, враховуючи останню статистику щодо кількості розлучень в Україні, все більше українців починають обережніше підходити до процесу створення сім’ї. Раніше вважалося, що страхувати своє майно, вступати у партнерські відносини, за яких ніхто з подружжя не претендує на майно один одного – є якимсь хитрим і несправедливим планом. Однак останніми роками почастішали звернення щодо можливості укласти шлюбний договір. Що таке шлюбний договір? Шлюбний договір — це договір, який регулює майнові відносини між чоловіком і дружиною, уточнює майнові права та обов’язки як подружжя так і батьків. Тобто документ не може регулювати особисті відносини подружжя та їх особисті відносини з дітьми. Тому неможливо прописати в договорі обов’язки подружжя, наприклад, приготувати їжу, помити посуд, прибрати в будинку і т.п. Кому взагалі потрібен шлюбний договір? Шлюбний договір доцільно буде укласти особам, які: вступають у шлюб з іноземним громадянином, який є представником іншої релігії; фінансово забезпечені, бізнесмени, політики, представники індустрії розваг (співаки, актори, продюсери та ін.); самостійно несуть фінансовий тягар забезпечення сім’ї; бажають зафіксувати виконання батьками обов’язків щодо утримання дітей. Що саме можна закріпити шлюбним договором? визначити перелік майна, яке дружина і чоловік передають у спільне користування; перелік майна, набутого за час шлюбу, яке буде вважатися частиною спільної власності подружжя; можливий сценарій поділу майна, в тому числі при розірванні шлюбу; використовувати майно, що належить одному або обом з них, для забезпечення потреб своїх дітей та інших осіб; домовитися на проживання в житловому приміщенні, що належить одному з подружжя або перебуває у їх спільній власності, або їхніх родичів. домовитися про надання аліментів одному з подружжя незалежно від непрацездатності та за певних обставин потреби у матеріальній допомозі. Недоліки шлюбного контракту По-перше, основним недоліком шлюбного контракту є те, що часто особа, яка бажає убезпечити свій капітал просто-напросто боїться озвучити це своєму партнеру, щоб його не образити чи не посіяти зерно недовіри у стосунках. питання, яке викликає проблему. Тому що наш український менталітет стає серйозною перешкодою для розробки та підписання угод. Але якщо проблема укладання шлюбного договору до шлюбу не є принциповою, то ви можете переукласти шлюбний договір під час укладення шлюбу, оскільки законодавство допускає укладення шлюбного договору до та після реєстрації шлюбу. На нашу думку, такі серйозні питання, як матеріальне забезпечення сім’ї, краще обговорювати відразу, тому що судова практика показує, що більшість сімей розпадається саме через гроші. Поради адвоката щодо шлюбного договору Жінки та чоловіки в Україні давно вирівнялися у правах, обов’язках та матеріальних можливостях. Немає нічого дивного, що вступаючи у шлюб, чоловік чи жінка, чи їх батьки не будуть перейматися питаннями теоретично можливої ситуації, за якої надбане ними майно, а може і їх сім’єю може бути розділено чи відібрано. Тому адвокат радить не боятися укладати шлюбний контракт, щоб уникнути різноманітних форс-мажорних ситуацій у майбутньому, зекономити свій час, нерви та відчувати твердий фундамент ясності щодо майна, яке лишиться при кожному з колишнього подружжя у разі розлучення. Якщо Вам потрібна індивідуальна консультація чи складення шлюбного контракту допомога у прийнятті ришення “Шлюбний договір: так чи ні?”, зверніться до досвідчених адвокатів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери».
Поновлення строку прийняття спадщини
Спадкоємець відповідно до закону може прийняти майно у спадок, а може і відмовитися взагалі або на користь третіх осіб (інших спадкоємців). Якщо спадкоємець під час успадкування спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем, він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців не заявить про відмову від прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. При цьому слід пам’ятати, що спадкові права виникають у момент смерті або оголошення особи померлою, а моментом початку спадкових прав є день фактичної смерті або день оголошення особи померлою. Проте згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20) від 28 квітня 2021 року прописка спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання разом спадкодавцем, тому офіційно не звертатися за відкриттям спадщини і вважатися спадкоємцем може лише та особа, яка фактично спільно проживала з померлим. Місце відкриття спадщини Відповідно до ст. 1221 ЦК України, місцем спадкування є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем спадкування є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а якщо нерухомого майна немає – місце, де знаходиться основна частина рухомого майна. Якщо останнє місце проживання спадкодавця було на території іноземної держави, місце спадкування визначається відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право». Куди звертатися, якщо спадщина знаходиться на тимчасово окупованій території України На період дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо територією правонаступника є населений пункт, на території якого державні органи тимчасово не здійснюють або не можуть у повній мірі здійснювати свої повноваження, територія, на якій ведуться бойові дії, або тимчасово окуповані РФ території (протягом усього періоду тимчасової окупації території та протягом 6 місяців після закінчення тимчасової окупації), заява подається нотаріусу в межах спадкової справи незалежно від місця відкриття спадщини. У разі якщо місцем відкриття спадщини є вищезазначені «проблемні» території, а також у випадку відкриття спадкової справи не за місцем відкриття спадщини до набрання чинності ЗУ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини”, тобто до 30.01.2024 року, вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини здійснюється за місцем подання першої заяви. Процедура спадкування Протягом 6 місяців з дня смерті родича особа, яка вважає себе його спадкоємцем, повинна заявити про свої права на спадщину. Заяву про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо таке рішення прийнято)має буде подано нотаріусу за територіальністю, визначеною у попередньому пункті. Успадковувати можна тільки все майно, що переходить у спадщину, і не допускається прийняття спадщини з умовами або застереженнями (наприклад, прийняття нерухомого майна, але відмова від боргових зобов’язань). Якщо померлий проживав у сільській місцевості, заяву можна подати до органу місцевого самоврядування, відповідного сільського комітету. Свідоцтво про право на спадщину видається після спливу 6 місяців з дня смерті спадкодавця (ст. 1298 ЦК України). Документи, які необхідні для прийняття спадщини: паспорт; ідентифікаційний номер; свідоцтво про смерть; у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення; у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей – свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі – за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем; правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини Якщо спадкоємець протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подасть заяву про прийняття спадщини, спадщина вважається неприйнятою (ст. 1272 ЦК України). За письмовою згодою спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або уповноваженій посадовій особі сільського населеного пункту чи органу місцевого самоврядування. У разі пропуску спадкоємцем з поважних причин строку для прийняття спадщини суд за заявою спадкоємця може встановити йому інший строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини Якщо у встановлений строк спадкоємець не подасть заяву про прийняття спадщини, вона буде вважатися неприйнятою. У разі пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини строк для прийняття спадщини може бути продовжено з таких підстав (ст. 1272 ЦК України): за письмовою згодою спадкоємця, який прийняв спадщину вчасно; за рішенням суду у разі встановленння додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини Судова практика свідчить, що для поновлення строку прийняття спадщини мають бути наявні непереборні об’єктивні причини чи труднощі, а саме: тривала хвороба спадкоємця; перебування спадкоємця тривалий час за межами України УВАГА! Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивної, непереборної перешкоди, оскільки проживання позивача за межами України не позбавляє його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, відповідальність за вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на дипломатичні установи України. Крім іншого, консульські органи України зобов’язані видавати свідоцтва про право на спадщину. Позивач має надати докази неможливості з’явитися до консульської установи чи дипломатичного представництва України за кордоном. Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 589/1863/13-ц суд дійшов висновку, що поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини може вважатися: відбування покарання в місцях позбавлення волі; необізнаність спадкоємця про наявність заповіту (Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17); велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України (Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17); тощо. При цьому суд в основному приймає до уваги документальні докази – довідки медичних закладів про стан здоров’я та завершення лікування, довідки про відрядження чи перебування особи за межами України, інші довідки, акти, листи, що містять відомості про недопущення спадкоємців до подання нотаріусу в установлений строк відомостей про обставини заяви. Не можуть бути визнані поважними наступні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як: юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини; необізнаність особи про наявність спадкового майна; похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття