Умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі у обороні країни (ст. 81-1 КК України)
Вступає в силу Закон про умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі у обороні країни, захисті її незалежності та територіальній цілісності №11079-1. До кого може бути застосовано звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі у обороні країни? засуджені до обмеження волі; засуджені до позбавлення волі. ВАЖЛИВО! Закон не застосовується до осіб, що перебувають під слідством чи щодо яких наразі йде судовий розгляд. Обов’язковою умовою застосування положень вказаного закону є наявність обвинувального вироку, який вступив в законну силу. До кого НЕ може бути застосовано звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі у обороні країни? засуджені за скоєння злочинів проти основ національної безпеки; засуджені за скоєння умисного вбивства двох або більше осіб, або поєднане із зґвалтуванням або сексуальним насильством; засуджені за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152 – 156-1 КК України (сексуальні злочини); 258 – 2586, частиною четвертою статті 2861 КК України (терористичні злочини). Чи можуть укласти контракт про військову службу з засудженим? Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначених статтею 215 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Що буде, якщо буде вчинено новий злочин у період дії УДЗ? У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України, тобто за сукупністю вироків. Порядок умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби: засуджений подає заяву до адміністрації установи викоання покарань про бажання застосування щодо нього УДЗ для проходження військової служби; установа виконання покарання розглядає заяву за участю представника ТЦК та військової частини, доцільність її задоволення і якщо доходить висновку про можливість задоволення заяви, то організовує проходження ним первинного медичного огляду у закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України; ТЦК надає направлення засудженому на проходження ВЛК; за умови визнання засудженого придатним до військової служби, установа виконання покарання надсилає матеріали до суду. Які документи необхідно подати до суду для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для безпосередньої участі у обороні країни? заява засудженого про бажання проходити військову службу за контрактом; письмова згода командира військової частини; копія військово-облікових документів; копію висновку (постанови) військо-лікарської комісії про придатність особи до військової служби. На які посади приймаються особи умовно-достроковово звільнені від відбування покарання для безпосередньої участі у обороні країни? Особи, які умовно-достроково звільнені від відбування покарання за умов, передбачених статтею 811 Кримінального кодексу України, приймаються на військову службу до Збройних Сил України, за контрактом на посади рядового, сержантського і старшинського складу, а також офіцерського складу, у відповідності до військового звання, за якими вони перебувають на військовому обліку. Відповідальність за ухилення від несення служби за контарктом після застосування УДЗ Відповідно до ст. 3362 Ухилення від проходження військової служби за контрактом особою, яку під час проведення мобілізації та дії воєнного стану звільнено умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років. ВАЖЛИВО! Тобто до основного вироку, на підставі якого було застосовано умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі у обороні країни буде додано новий термін відбування покарання. Роздуми адвоката Слід зауважити, що Законом не передбачена подальша доля осіб, звільнених по УДЗ для участі у обороні країни після того, як закінчиться особливий період. Так само, як і наразі непередбачуваними наслідки вказаного Закону, чи насправді ефективними виявляться захисники Батьківщини, яка «усадила» їх колись заграти і можливо зробить те саме по завершенню бойових дій. Однак вказаний Закон ще до його офіційного опублікування набув нечуваної популярності серед ув’язнених. Цікавим є і той факт, що під дію Закону потрапляють як чоловіки так і жінки, у тому числі засуджені до довічного позбавлення волі. Якщо Вам необхідна додаткова консультація щодо можливості та процедури застосування умовно-дострокового звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі у обороні країни, зверніться до професіоналів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь
Позбавлення батьківських прав
Позбавлення батьківських прав – це процес позбавлення виключно судом одного з батьків дитини обсягу прав, але не обов’язків щодо виховання дитини. Це означає, наприклад, що обов’язок сплачувати аліменти на утримання дитини лишаються за батьками, не дивлячись на позбавлення батьківських прав. Який орган може позбавити батьківських прав? Батьківських прав позбавляє виключно суд. Підстави для позбавлення батьківських прав ? Матір або батька можуть позбавити батьківських прав, якщо вона/він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли до неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; Ознаками такої поведінки може бути: свідома і навмисна відсутність турботи про розвиток дитини, її навчання, ігнорування потреб дитини, систематична несплата аліментів. Це мають бути не одиничні випадки, а системна поведінка. Те, що хтось з батьків не може піклуватися про дитину через свою хворобу чи з інших поважних причин – не підстава для позбавлення батьківських прав; 3) жорстоко поводиться з дитиною. Це насильство над дитиною як кимось із батьків, так і їхніми співмешканцями, якщо батьки цьому не перешкоджають; 4) хронічні алкоголіки або наркомани. Це має бути обов’язково підтверджено медичним висновком; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Для цього потрібен відповідний вирок суду. До якого віку дитини її батьків можна позбавити батьківських прав? Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років. Алгоритм дій для позбавлення батьківських прав Встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимогита рекомендації органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) та зібрати всі необхідні підтверджуючі докази; Звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов’язків; Звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав Хто може звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав? Звернутись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має право один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Документи, необхідні для позбавлення батьківських прав: копія паспорта заявника; довідка про місце проживання дитини разом з матір’ю (батьком) та підтвердження факту утримання дитини; копія свідоцтва про народження дитини; копія свідоцтва про розірвання шлюбу (за наявності); письмовий висновок органів опіки та піклування; характеристика з місця навчання дитини із зазначенням участі батьків у вихованні; довідки з медичних закладів, дошкільних закладів, спортивних секцій, тощо; довідка з місця роботи матері (батька), дані про доходи (того з батьків, хто звертається з позовом про позбавлення батьківських прав); характеристика матері (батька) з місця роботи або проживання; висновок психолога після бесіди з дитиною (психолог установи, в якій навчається дитина чи психолог органу опіки та піклування); докази, що свідчать про аліментну заборгованість; висновки лікарів, які підтверджують залежність одного з батьків від наркотиків або алкоголю; докази вчинення насильства стосовно дитини, тощо. Усі докази повинні беззаперечно підтверджувати провину батька (матері) та свідчити про неможливість зміни поведінки. Які юридичні наслідки позбавлення особи батьківських прав? Особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Варто зазначити, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Чи можна поновити батьківські права? Позбавлені батьківських прав матір або батько мають право звернутись до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане судом недійсним. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина. Куди подається позов про позбавлення батьківських прав? За загальним правилом позов про позбавлення батьківських прав подається до місцевого суду за місцем мешкання відповідача (особи, яку бажають позбавити батьківських прав). Позови до одного із батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням його майна чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позовна заява про позбавлення батьківських прав обох батьків, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з них за вибором позивача. Чи сплачується судовий збір за позов про позбавлення батьківських прав? За позов про позбавлення батьківських прав сплачується судовий збір. Станом на 2014 рік сума судового збору становить 1211,20 грн. ВАЖЛИВО! При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду. Чи може особа позбавлена батьківських прав бачитися зі своєю дитиною? Згідно статті 168 Сімейного кодексу України мати та батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Чи можна позбавити батьківських прав особу, що перебуває на тимчасово окупованій території? Порядок позбавлення батьківських прав осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території, такий самий, як і для всіх інших осіб.
“Сексуальні злочини”: згвалтування
Так звані «сексуальні злочини», тобто кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи передбачені Розділом IV Кримінального кодексу України. Які злочини відносяться до «сексуальних»? Згвалтування (ст. 152 КК України); Сексуальне насильство (ст. 153 КК України); Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК України); Вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку(ст. 155 КК України); Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України); Домагання дитини для сексуальних цілей (ст. 156-1 КК України). У рамках цього матеріалу ми розглянемо детальніше склад злочину «Згвалтування», передбачений ст. 152 КК України, оскільки саме цей вид «сексуальних злочинів» зусрічається найчастіше. Що таке згвалтування? Згвалтування – це вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи. Яке покарання за вчинення згвалтування? ч. 1 ст. 152 КК України: згвалтування без супутніх обтяжуючих обставин (його ще називають простим згвалуванням), – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років; ч. 2 ст. 152 КК України: зґвалтування, вчинене повторно або щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного чи громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, –карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років; ч. 3 ст. 152 КК України: зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої особи, – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років; ч. 4 ст. 152 КК України: згвалтування особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди*, – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років; ч. 5 ст. 152 КК України: згвалтування, що спричинило тяжкі наслідки, –караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років; ч. 6 ст. 152 КК України: згвалтування малолітньої особи, особою яка раніше вчинила «сексуальний злочин», – караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі. ПРИМІТКА: *згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин. Чим допоможе адвокат при згвалтуванні? У кримінальному провадженні за підозрою у згвалтуванні без допомоги досвідченого адвоката не обійтися, оскільки ці злочини за доказовою складовою вкрай складні і тягнуть за собою наслідки аж до довічного позбавлення волі. При цьому юридична підтримка може знадобитися не тільки підсудному, а й потерпілій стороні. Постраждалим особам надаються роз’яснювальна та представницька допомога: правові роз’яснення та консультації; складання процесуальних документів (заяв, скарг, клопотань); присутність на слідчих діях щодо потерпілої, контроль дотримання законодавства з боку слідства, експертів, лікарів, психологів; представництво в правоохоронних органах, державних та інших установах, а також в суді. Підозрюваним та обвинуваченим надається допомога, яка включає: індивідуальні зустрічі до першого допиту і в міру необхідності протягом всього часу до закриття провадження / винесення вироку; аналіз матеріалів справи, їх юридична оцінка, узгодження найбільш вигідної правової позиції; участь в слідчих діях щодо клієнта або його майна; перевірка законності рішень / дій слідчого, прокурора, їх оскарження; збір доказів невинності, довідок, показань свідків, експертиз; участь в судових засіданнях та інше. Ці та інші види правової допомоги можна отримати, звернувшись до Адвокатського бюро «Лесь і Партнери », адвокати якого мають більш, ніж 15-річний досвід успішної роботи у сфері кримінального права. При виборі грамотного адвоката великою є вірогідність виправдовувального вироку або закриття справи на досудовій стадії, радимо не грати з долею та попіклуватися про найдійний захист. Автор: Ірина Лесь
Аліменти на дитину у 2024 році
Аліменти на дитину – це щомісячні виплати на утримання дитини, які повинен сплачувати один з батьків (який проживає окремо від дитини). Чим передбачено обов’язок сплачувати аліменти? У Сімейному кодексі зазначається, що батьки повинні утримувати дитину від народження до досягнення повноліття (18 років). Батьки також повинні сплачувати аліменти й на повнолітню дитину (до досягнення 23 років). Це стосується випадків, коли та потребує матеріальної допомоги у зв’язку з непрацездатністю або навчанням. Розмір аліментів на дитину у 2024 році Згідно зі статтею 182 частини 2 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Враховуючи, що з початком 2024 року збільшився розмір прожиткового мінімуму : на дітей віком до 6 років – 2 563 грн; на дітей від 6 до 18 років – 3 196 грн., то відповідно і збільшився мінімальний гарантований розмір аліментів, який складає: для дітей віком до 6 років – 1 281,5 грн; для дітей віком від 6 до 18 років – 1 598 грн. Щодо процедури встановлення розміру аліментів на утримання дитини та одного з подружжя ми розповідали у нашому попередньому матеріалі щодо доцільності у коадення шлюбного договору. Як визначають розміри аліментів? на одну дитину – ¼ від доходу; на двох – 1/3 від доходу; на трьох і більше – ½ від доходу. Максимальна сума аліментів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів: до 6 років – 25 630 грн.; від 6 до 18 років – 31 960 грн. Які обставини враховуються судом при визначенні розміру аліментів? При визначенні розміру аліментів суд має враховувати, і стан здоров’я та матеріальний стан дитини та платника аліментів, наявність інших дітей та непрацездатних родичів (чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина), права власності (нерухомість, автомобіль тощо), витрати/доходи платника тощо. Чим відрізняється гарантований розмір аліментів від рекомендованого? Гарантований розмір аліментів на одну дитину – це мінімальний розмір, який сплачує батько чи матір у випадку, коли їхні доходи низькі. А рекомендований розмір – це той, який встановлює суд у разі достатності заробітку платника аліментів. Куди звернутися для стягнення аліментів на утримання дитини? Для визначення обов’язку сплати аліментів на утримання дитини необхідно звернутися до суду (за місцем реєстрації позивача чи відповідача) з позовною заявою про стягнення аліментів. Час, з якого присуджуються аліменти? Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – з дня подання такої заяви. Це прямо передбачено статтею 191 Сімейного кодексу України. Якщо Вам необхідно швидко та ефективно вирішити питання щодо стягнення аліментів на утримання дитини, то зверніться до професіоналів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь
Розбійний напад (ст. 187 КК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України, розбій – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, –карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Відповідно до ч. 2 ст. 187 КК України, розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. Згідно ч. 3 ст. 187 КК України, розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. Відповідно до ч. 4 ст. 187 КК України, розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, –карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна. У разі затримання особи чи оголошення підозри у вчиненні розбою необхідно терміново зв’язатися з адвокатом перед участю у будь-який слідчих діях. Розмежування розбою від суміжних злочинів Розбій, передбачений ст. 187 КК України є найтяжчим злочином серед злочинів проти власності, передбачених Розділом VI КК України. Про це ми уже згадували у нашому попередньому матеріалі, а щодо крадіжки. Однак за своєю природою розбій межує з крадіжкою, передбаченою ст. 185 та грабежем, закріпленим у ст. 186 КК України, хоча покарання за ці злочини є значно меншими. Спільним у цих трьох злочинах є те, що всі вони посягають на власність, однак крадіжка – це таємне викрадення майна, грабіж – відкрите викрадення майна, а розбій – напад з метою викрадення майна, небезпечний для здоров’я у момент нападу. Основні ознаки розбою: насильство або погрози насильства. Для того, щоб кваліфікувати діяння як розбій, необхідно довести факт здійснення фізичного або психологічного тиску на потерпілого; заволодіння майном. Особа повинна мати намір заволодіти майном іншої особи шляхом застосування насильства або погрози застосування такого насильства; протиправна поведінка. Поведінка має бути протиправною та спрямованою на вчинення злочину. Розбій, як тяжкий злочин, може мати тяжкі правові наслідки, а обвинувачені потребують висококваліфікованого правового захисту, який Вам можуть забезпечити висококваліфіковані адвокати Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь
Адвокат по кримінальним провадженням щодо державної зради
Відповідно до ч.1 ст. 111 Кримінального кодексу України державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, –карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Відповідно до ч. 2 ст. 111 КК України ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, –караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. Відповідно до ч. 3 ст. 111 КК України звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання. Стаття 111 КК України являється найпоширенішою серед злочинів проти держави у період дії воєнного стану. Інші злочини проти держави Однак однорідними за предметом посягання є ст. 111-1 Колабораційна діяльність; ст. 111-2 Пособництво державі-агресору; ст. 112 Посягання на життя державного чи громадського діяча; ст. 113 Диверсія; ст. 114 Шпигунство; ст. 114-1 Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань; ст. 114-2. Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану. Обов’язкове залучення адвоката до досудового та судового процесу у справах щодо національної безпеки Законом передбачена обов’язкова участь захисника підозрюваного у категорії справ проти основ національної безпеки. Правоохоронні органи залучають безкоштовних адвокатів, однак безкоштовний адвокат може не мати достатнього рівня досвіду та мотивованості забезпечити якісні адвокатські послуги, які суттєво покращать ситуацію підозрюваної особи. Ми радимо у випадку коли, особа підозрюється у вчиненні злочину у сфері національної безпеки ОДРАЗУ звернутися до адвоката, який уже має досвід ефективної участі у даному процесі. В умовах воєнного стану за державну зраду та диверсію передбачене максимальне покарання: позбавлення волі на строк від 12-ти років до довічного позбавлення волі. конфіскація всього майна. До осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів щодо Батьківщини – не можу бути застосована амністія. Процедура доведення державної зради Правоохоронний орган, який розслідує злочин у сфері державної зради (частіше за все за юрисдикцією це СБУ ) має довести вчинення громадянином України умисних дій, які завдали шкоди обороноздатності, суверенітету, економічній безпеці, територіальній цілісності Українитощо. Серед цих умисних дій йдеться насамперед про шпигунство, підривну антидержавну діяльність, перехід на бік ворога в умовах воєнного стану та збройного конфлікту. Що таке державна зрада? Точного визначення поняття державної зради не існує. З законодавчої точки зору визначення «державної зради» недостатньо чітке. Однак, це один з найтяжчих видів кримінального правопорушення, передбачених КК України. Тому орган, що притягає особу до відповідальності має надати беззаперечні докази вини обвинуваченого. У деяких випадках це може призвести до затримок у розслідуванні через непереконливі або недостатні докази. Важливість участі хорошого адвоката під час розслідування справ щодо основ національної безпеки Кожен випадок є індивідуальним і потребує ретельного дослідження та побудови відповідної стратегії захисту. Про це ми уже розповідали у нашому матеріалі щодо особливостей ведення лінії захисту за ст. 121 КК України. Адвокат відіграє ключову роль на досудовій та судовій стадії. Наразі існує позитивна судова практика по отриманню покарання за державну зраду, не пов’язаного з реальним позбавленням волі, внаслідок укладення угоди про визнання винуватості. Так як ризики у таких справах достатньо високі, не варто гратися з долею, а треба одразу звернутися до кваліфікованого та досвідченого адвоката. Щодо морального аспекту, то відповідно до чинного законодавства кожен має право на правову допомогу. Це право безпосередньо гарантується державою. Держава спрямовує реалізацію своєї правоохоронної системи. Це загальновизнані міжнародно-правові вимоги, включно з Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. Кожна особа має право на справедливий суд. Автор: Ірина Лесь
Адвокат по тяжким тілесним ушкодженням
Частиною 1 статті ст. 121 КК України передбачено, що умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження це небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, – караєтьсяпозбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. Частиною 2 ст. 121 КК України закріплено, що умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років. Першочергові дії при вчиненні тяжких тілесних ушкоджень У разі, якщо особа стала потерпілою чи потенційно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 КК України їй обов’язково необхідно мати досвідченого у таких справах адвоката. Ця категорія справ має багато тонкощів та особливостей. Хоча санкція статті не передбачає покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі, адвокати Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» мають прекрасну практику виведення особи на покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі. Ми неодноразово у своїх попередніх статтях пояснювали важливість участі адвоката на перших стадіях процесу. Правова кваліфікація тяжкого тілесного ушкодження Статтею 121 Кримінального кодексу України тяжкі тілесні ушкодження визначені як діяння, що призвели до порушення цілісності тіла чи здоров’я потерпілого. Основною ознакою цього злочину є навмисність, тобто вчинення злочину свідомо та умисно. Медичний огляд може виявити серйозні тілесні ушкодження, визначити тяжкість і наслідки ушкоджень. Яким чином визначається тяжкість завданих тілесних ушкоджень? Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у рамках кримінального провадження визначається шляхом проведення судово-медичної експертизи. Доказова база справ про тяжкі тілесні ушкодження Ефективний адвокат у справі про тяжкі тілесні ушкодження детально та ретельно збирає та досліджує докази для виправдання або максимального пом’якшення покарання свого клієнта. Це включає свідчення, висновки експертів, фотографії та відеоматеріали, які можуть вплинути на результат справи. Адвокат для потерпілого по ст. 121 КК України Під час вчинення тяжких тілесних провідне місце має питання захисту прав потерпілого. Адвокат представляючи інтереси потерпілого, забезпечує захист його порушених прав у суді супроводжує матеріал на стадії досудового розслідування, приймаючи активну участь у зборі та аналізі доказів. Адвокат, перш за все, має забезпечити дієві механізми відшкодування збитків потерпілому, включаючи рахунки за лікування, втрачений дохід та емоційні страждання (моральна шкода). Чим допоможе адвокат по ст. 121 КК України? Практика показала, що адвокат у межах кримінального провадження, передбаченого ст. 121 КК України відіграє ключову роль у судовому процесі. Він аналізує всі аспекти справи, розробляє стратегію захисту та готує необхідні юридичні документи. При цьому адвокат не тільки виступає в суді, а й веде переговори з прокурорами, потерпілими, іншими сторонами для досягнення мирного рішення, якщо це буде вигідно клієнту. Варіанти захисту та рішення у суді по ст. 121 КК України Кваліфіковані адвокати мають широкі можливості для захисту своїх клієнтів. Це може включати доведення відсутності наміру, сумнів у доказах або звернення до пом’якшуючих обставин. Важливо також враховувати, що в деяких випадках можливо досягти мирової угоди, яка задовольнить обидві сторони та дозволить уникнути тривалих судових розглядів. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» – ваш захисник у справах щодо тяжких тілесних ушкоджень. Наше юридичне бюро має багаторічний досвід у захисті клієнтів у справах щодо тяжких тілесних ушкоджень. Наші адвокати мають високий рівень практичних знань у кримінальному праві та готові надати професійну правову допомогу на кожному етапі справи. Автор: Ірина Лесь
Спадщина та спадкування
Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Види спадкування: за заповітом (якщо померлий за життя заповів своє майно); за законом (у разі відсутності заповіту). Заповіт Заповіт – це письмовий документ про право спадщини, який містить розпорядження майном та майновими правами особи у разі її смерті. Заповіт має бути засвідчений нотаріусом, а у сільській місцевості посадовою особою сільської (районної) ради, і копія документу бажано повинна зберігатися у сільраді або у нотаріуса, проте не обов’язково. Якщо ж заповіт не було складено, або у ньому враховано не усе майно спадкодавця – відбувається спадкування за законом в порядку черговості. Підстави спадкування за законом: споріднення; родинні відносини; шлюб; усиновлення; перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті. У разі спадкування за законом майно переходить до визначених законом спадкоємців у встановленому порядку черговості, тобто за чітким колом осіб, які одночасно спадкують. У разі відсутності попереднього спадкоємця, його усунення від спадщини, відмови від прийняття спадщини право на спадкування має кожен наступний спадкоємець у черзі, передбачений законом. Черги спадкування за законом передбачені ст.ст. 1261-1265 ЦК України. До першої черги на спадкування за законом відносяться діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, другий з подружжя та батьки. До другої черги на спадкування відносяться рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. До третьої черги на спадкування відносяться рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. До п’ятої черги на спадкування відносяться інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Також у п’яту чергу права на спадкування за законом відносяться утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Що входить у спадщину? До складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент спадкування і не припинялися після його смерті. Що не входить до спадщини? Відповідно до ст. 1219 Цивільного Кодексу України не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України. Хто має право на спадщину? Спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення особи померлою. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Незалежно від того, є Ви спадкоємцем за законом чи за заповітом, для прийняття спадщини необхідно звернутися до нотаріуса або відповідної посадової особи органу місцевого самоврядування в сільському населеному пункті у встановлений законом строк. Спадщину можна оформити у державних і приватних нотаріусів за місцем її відкриття. Місце відкриття спадщини Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”. Якщо останнім місцем проживання особи є тимчасово окупована територія України, то відкриття спадщини відбувається у загальному порядку. Визнання спадщини відумерлою У разі, якщо у встановлений законом строк спадкоємці не звернуться до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, або якщо відмовляться від неї – у такому випадку орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходженням основної частини рухомого майна може подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення – власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі судом залучаються до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Право спадкоємця на отримання свідоцтва про право на спадщину Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом, а в сільських населених пунктах – посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка здійснює нотаріальне посвідчення майна, що переходить у спадок до спадкоємців або до держави. Спадкоємці, які прийняли спадщину, можуть отримати свідоцтво про право на спадщину. У разі прийняття спадщини кількома спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину видається кожному із них окремо. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє особу права на спадок. Обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину Спадкоємці, які отримують спадщину, у тому числі майнові та/або немайнові права, та/або нерухоме та інше майно, що потребує державної реєстрації, повинні звернутися до нотаріуса, а в сільських населених пунктах — до уповноваженої посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування, який видає свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ст. 1297 ЦК України, у разі прийняття спадщини кількома спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного із зазначенням імен та спадкових часток інших спадкоємців. Терміни видачі свідоцтва про право на спадщину Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю після закінчення шести місяців з дня початку спадкування. Якщо заповіт стосується дитини, яка зачата, але ще не народилася, свідоцтво про право на спадщину може бути видане та спадок розподілений між усіма спадкоємцями лише після народження дитини. Відповідно до ст. 1298 ЦК України, до закінчення строку для прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на прийняття частини вкладу спадкодавця в банку (фінансовій установі), якщо це зумовлено обставинами, що мають істотне значення. Як діяти у разі пропущення строку звернення за спадщиною та поновити строк прийняття спадщини ми розповідали у нашій попередній статті. Якщо Вам необхідна правова допомога щодо отримання спадщини, зверніться до юристів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери», які мають багаторічний досвід у сфері спадкування. Автор: Ірина Лесь
Приватизація житла
Початок процесу приватизації житла в Україні датується 1993 роком. Цей процес передбачав стратегічні реформи. В результаті нерухомість, яка вважалася державною власністю, перейшла в приватні руки. Від цих нових управлінців і залежало як буде використовуватися майно. Процес приватизації торкнувся і житлового фонду. Проте значна частина людей з певних причин не завершила процес приватизації житла. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» під приватизацією розуміється процес відчуження всіх житлових будинків (і різних господарських прибудов), які переходять у власність громадян України. Для чого потрібна приватизація? Приватизація необхідна в тому випадку, якщо особа бажає вільно розпоряджатися нерухомістю. Власник зможе продати своє житло, змінити, дарувати, виконати перепланування, передати у спадок тощо . У разі відсутності приватизації, після смерті наймача житло переходить у власність держави. Нерухомість, яка підлягає приватизації: квартири, які знаходяться в багатоквартирних будинках, а також – одноквартирні будинки; квартири й частини будинку, в яких ніхто не проживає, одноквартирні будинки, де були проведені будівельно-ремонтні роботи, реконструкція. Нерухомість, яка НЕ підлягає приватизації: квартири-музеї; службові квартири або окремі приміщення; квартири в будинках, що перебувають на території закритих військових поселень; квартири, в яких прописано кілька осіб і хоча б один із них не дає згоду на приватизацію; окремі кімнати в гуртожитку або квартири, які вважаються непридатними для заселення. Якщо мова йде про житло, яке знаходиться в будинку, де проводиться реконструкція, тоді процедура приватизації виконується по завершенню всіх робіт. Методи приватизації: продаж зайвої житлової площі; передача нерухомості фізичним особам безоплатно за певними нормами: 21 м² на особу та додатково 10 м² на сім’ю; Якщо площа об’єкту приватизації перевищує норми, то безкоштовна приватизація можлива: якщо об’єкт приватизації однокімнатна квартира; якщо користувачі житлом є пільговиками; якщо особі надали житло як компенсацію за знесену нерухомість, однак без грошової компенсації; якщо суб’єктом приватизації являється багатодітна сім’я. Як приватизувати житло і які потрібні документи? ПЕРШИЙ ЕТАП. При приватизації необхідно звернутися до територіального ЖЕКу чи ОСББ, які мають завірити заяву-згоду на приватизацію об’єкта нерухомості. Ці органи попросять засвідчити одночасну згоду усіх проживаючих разом на приватизацію, тому у цій зустрічі мають взяти участь усі члени сім’ї. ДРУГИЙ ЕТАП. Звернення до Центру надання адміністративних послуг, куди необхідно податинаступні документи: Паспорти всіх членів сім’ї, які будуть проживати у квартирі. Для дітей молодше 16 років – свідоцтво про народження; Копії ІПН всіх членів сім’ї; Копія ордера на одноразову безоплатну приватизацію; Заява на приватизацію об’єкта нерухомості, завірена начальником ЖЕКу чи ОСББ; Витяг про невикористане право на приватизацію житла; Довідка «Форма №4», яка видається у ЖЕКу чи ОСББ. Документи, які підтвердять наявність пільг (у разі їх отримання). Технічний паспорт на об’єкт. Відповідь органу приватизації, яка підтверджує можливість передачі прав власності на квартиру або будинок. ТРЕТІЙ ЕТАП – отримання документу на право власності чи відмову. Процедура оформлення права власності займе 30 днів з моменту подачі документів до ЦНАП. У разі відмови на приватизацію – про це буде винесено вмотивоване рішення. Підстави відмови у приватизації житла: об’єктом приватизації є кімната у гуртожитку навчального закладу, де особа тимчасово проживає у зв’язку з навчанням, підвищенням кваліфікації тощо; об’єктом приватизації є кімната у гуртожитку, д6 особа мешкає незаконно; об’єктом приватизації є кімната у спеціалізованих гуртожитках, місцях позбавлення волі тощо; суб’єкт приватизації потребує медичної допомогу у зв’язку із захворюванням на туберкульоз; об’єктом приватизації є кімната у соціальному гуртожитку (хостел). Відмова особи від приватизації на користь інших осіб Якщо особа прописана у об’єкті приватизації, однак не бажає приймати участі у приватизації, то їй необхідно виписатися із об’єкта нерухомості. Деякі джерела вказують, що достатньо завірити відмову у приватизації у нотаріуса, однак на практиці ЦНАПи вимагають обов’язкову виписку. Крім того, відповідно до ст.71 Житлового кодексу України,: якщо один або кілька членів сім’ї не проживає за вказаною адресою більше як 6 місяців без поважних причин, тоді він/вони не мають права користуватися даним житлом. Якщо виникає спір – потрібен судовий розгляд. В першу чергу необхідно пам’ятати про те, що приватизація об’єкта нерухомості – це право, але ніяк не обов’язок. Однак приватизація – це серйозний процес, який вимагає уважності і акуратності під час оформлення документів. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» допоможе розібратися з основними нюансами приватизації, забезпечивши повний та прозорий супровід клієнта. Автор: Ірина Лесь
Адвокат по крадіжкам
Відповідно до ст. 185 Кримінального кодексу України, крадіжка – це таємне викрадення чужого майна. Відповідальність за вчинення крадіжки: – ч. 1 ст. 185 КК України: проста крадіжка – карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років; – ч. 2 ст. 185 КК України: крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб – карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк; – ч. 3 ст. 185 КК України: крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної* шкоди потерпілому – карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років. – ч. 4 ст. 185 КК України: крадіжка, вчинена у великих розмірах** чи в умовах воєнного або надзвичайного стану*** – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. – ч. 5 ст. 185 КК України: крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах**** або організованою групою – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. * значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 151 400 грн. для 2024 року). ** великий розмір від 378 500 грн. для 2024 року *** Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-IX від 3 березня 2022 року встановлено, що вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 185, 186, 187, 189, 191 КК – автоматично кваліфікується за ч. 4 вказаних статтей. **** особливо великий розмір від 908 400 грн. для 2024 року Вік з якого настає відповідальність за крадіжку Суб’єктом вчинення крадіжки є фізична осудна особа, яка досягла 14-ти річного віку. Найпоширеніші злочини Найпоширенішими злочинами сьогодні є злочини проти власності громадян або юридичних осіб. А найпоширенішим злочином проти власності є крадіжка, яка може статися в магазині, на вулиці або в офісі. У багатьох випадках обвинувачені у кримінальних правопорушеннях потребують кваліфікованої правової допомоги. У цьому випадку вам слід звернутися до адвоката по крадіжкам. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» надає всі види юридичних та адвокатських послуг. Наші адвокати по крадіжкам нададуть кваліфіковану консультацію, доведуть вашу невинуватість або знайдуть пом’якшувальні обставини для мінімізації покарання у суді. Малозначна крадіжка Особи, які вчинили крадіжку, можуть бути притягнуті не лише до кримінальної а й до адміністративної відповідальності (одна одну виключає). Все залежить від суми вкраденого. У цьому випадку потрібен адвокат по крадіжці, оскільки саме він правильно визначає суть події, що сталася та за наявності підстав переводить справу з криміналу у адміністративне правопорушення через малозначність. Наприклад, якщо сума крадіжки становитиме 100 грн, особу буде притягнуто до адміністративної відповідальності через малозначність та накладено штраф або виправні роботи. У цьому випадку йдеться про дрібну крадіжку і вартість товару не повинна перевищувати 0,2 мінімального розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Якщо сума крадіжки досягне 300 гривень, таке діяння підпадатиме під ознаки саме кримінального правопорушення. У цьому випадку правопорушнику обов’язково потрібен адвокат за статтею 185 КК України. Адже тут вже закладена відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт, арешту або і позбавлення волі. І звичайно за результатами розгляду справи судом особа буде вважатися судимою, що також тягне за собою негативні наслідки. Стаття 185 КК, відповідальність по якій залежить від тяжкості злочину, в яких розмірах він був скоєний та скількома особами. Тому, визначаючи, що є злочином, кваліфікований адвокат з крадіжок повинен правильно кваліфікувати поведінку та ретельно вивчити матеріали справи, щоб максимально допомогти клієнту. Розмежування крадіжки від інших суміжних злочинів Часто крадіжка неправильно кваліфікується як грабіж. Статті 185 (крадіжка) та ст. 186 КК України (грабіж) відрізняються за способом їх вчинення. Крадіжка – таємне викрадення Іноді правоохоронці неправильно кваліфікують вказані злочини, хоча покарання за них відрізняється принципово. Однією з головних задач адвоката є переведення більш тяжкого грабежу у крадіжку, за яку покарання значно менше. Чим може допомогти адвокат по крадіжкам? Якщо вам повідомили про підозру чи викликають на бесіду до слідчого, ви вже повинні знати, що говорити і як себе поводити. Адже кожне необдумане слово і вчинок можуть обернутися проти вас. Тому у вас вже повинен бути надійний фахівець – адвокат по крадіжкам. У цьому випадку консультації з адвокатом із запобігання крадіжкам зазвичай не допомагають. Потрібна допомога фахівця та подальший супровід. Тому не варто самому собі шкодити та сподіватися, що все владнається само собою. Краще одразу звернутися до досвідченого адвоката. Чим може допомогти адвокат по крадіжках Адвокатського бюро «Лесь і Партнери»: ознайомитися з матеріалами справи; агресивно збирати докази у справі для спростування вини (якщо особа не винна); здійснювати нагляд за дотриманням правоохоронцями принципів законності та верховенства права; заявляти клопотання та заперечення; пошук додаткових свідків; визначати пом’якшувальні обставини для надання допомоги клієнтам; підготовка необхідних процесуальних документів; брати участь у проведенні експертиз та слідчих експериментів; відвідувати судові засідання; подавати апеляційні скарги та відхиляти їх. Наші юристи з крадіжок можуть почати працювати на різних етапах процесу (від моменту підозри особи до розгляду справи). Після підписання договору з клієнтом або його родичами, адвокат по крадіжкам відразу починає працювати в інтересах потерпілого. Юристи з питань запобігання крадіжкам представляють інтереси юридичних та фізичних осіб. Тому не намагайтеся самостійним відстоюванням своїх права та доводити свою невинуватість. Найкраще негайно звернутися до кваліфікованого спеціаліста з Адвокатського бюро «» Лесь і Партнери». Тому, якщо у вашому житті стався злочин, головне – не нашкодити собі та обрати якісні юридичні послуги. Якщо вас несправедливо звинуватили в крадіжці, якої ви не вчиняли, то вам варто боротися за справедливість і довірити справу адвокату по крадіжках Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь