Визначення місця проживання дитини
Визначення місця проживання дитини є актуальним питанням сьогодення. Яким чином визначається місце проживання дитини? Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України (далі – СК) місце проживання дитини віком до 10 років визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини віком від 10 років визначається за взаємною згодою батьків і дитини. У разі розлучення батьків місце проживання дитини віком від 14 років визначається за її власним рішенням. Органи, що визначають місце проживання дитини Відповідно до чинного законодавства, якщо мати і батько, які розлучилися, не дійшли згоди щодо того, з ким проживатиме малолітня дитина (до 14 років), спір між ними може вирішуватися: органом опіки та піклування; судом. Важливо зазначити, що звернення до органу опіки та піклування за захистом не позбавляє особу права звернутися до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд заяви. Що саме враховується при визначенні місця проживання дитини? При вирішенні спорів щодо місця проживання неповнолітніх дітей (до 14 років) враховуються: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків; особиста прив’язаність дитини до кожного з батьків; вік дитини; стан здоров’я дитини інші обставини, що мають значення. Органи опіки та піклування не можуть передати дітей на проживання до батьків, які не мають самостійного доходу, мають залежність від алкоголю чи наркотиків або можуть вплинути на розвиток дитини своєю аморальною поведінкою. Що відбувається, якщо жоден з батьків не може забезпечити належні умови для дитини? Якщо орган опіки та піклування або суд визнають, що жоден із батьків не в змозі створити належні умови для виховання та розвитку дитини, дитина за заявою баби, дідуся чи іншого залученого родича може бути передана одному з них. Якщо дитина не може бути передана жодній із зазначених осіб, суд за поданням органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передачу дитини органу опіки та піклування. Які документи потрібні для визначення місця проживання дитини? заява; копія паспорта; довідка з місця реєстрації (проживання); копія свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (при наявності); копія свідоцтва про народження дитини; довідка з місця навчання, виховання дитини; довідка про сплату аліментів (при наявності). Служба у справах дітей при вирішенні спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини повинна керуватися інтересами дитини, враховуючи рівність прав та обов’язків матері та батька у відносинах з нею. Процедура перевірки належних умов для дитини Працівники служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводять бесіду з батьками, відвідують дітину за місцем проживання та видають акт обстеження житлово-побутових умов відповідно до встановленої форми, а також звертається до соціальної служби з метою залучення спеціаліста, який надасть оцінку потреб сім’ї для визначення спроможності матері та батька виконувати свої обов’язки щодо виховання дитини та догляду за нею. Після обстеження житлово-побутових умов, бесіди з батьками та дитиною орган служби у справах дітей робить висновок про визначення місця проживання дитини та передає її до органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення. Оскарження рішення органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини Рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків є обов’язковим, якщо заінтересована особа протягом десяти днів з дня прийняття рішення не звернеться до суду за захистом своїх прав та інтересів. Розгляд судами спорів про визначення місця проживання дитини Звернення до суду здійснюється шляхом пред’явлення позову позивачем (той із батьків, хто подав позов до суду і бажає, щоб дитина проживала з ним) до відповідача (тобто другого з батьків) та надання необхідних документів. Справа про визначення місця проживання дитини подається в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції за місцем реєстрації або проживання відповідача. При розгляді судом спору про місце проживання дитини участь органів опіки та піклування в особі відповідних юридичних осіб є обов’язковою. Про вирішення спору орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок на підставі відомостей, отриманих у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, які бажають щоб дитина проживала з ними та брати участь в опіці і вихованні, а такожінші документи, що мають значення для справи. ВАЖЛИВО! У разі недостатності доказів суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо вважатиме, що його висновок суперечить інтересам дитини. Строки судового розгляду Згідно ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України суд повинен розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Якщо вам необхідна індивідуальна консультація щодо порядку визначення місця проживання дитини з одним із батьків звертайтеся до адвокатів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери».
Управляючий партнер Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» адвокат Ірина Лесь взяла участь у ІІІ Науково-методологічному семінарі «Права людини: відображення у медіапросторі»
Управляючий партнер Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» адвокат Ірина Лесь взяла участь у ІІІ Науково-методологічному семінарі «Права людини: відображення у медіапросторі». Семінар відбувся 20 лютого 2024 року на базі кафедри реклами і зв’язків з громадськістю Факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету (м. Київ). Управляючий партнер Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» адвокат Ірина Лесь виступила з доповіддю «Роль друкованих ЗМІ у процесі замовчування та дезінформації населення щодо наслідків техногенної катастрофі на Чорнобильській АЕС у перші дні після аварії». У рамках доповіді розглянуто в історичній ретроспективі недобросовісність друкованих засобів масової інформації та окремих журналістів. Своїми діями журналісти, які дезінформували населення поблизу аварії на ЧАЕС, завдали страшних наслідків, що полягають у великій кількості уражених іонізуючим опроміненням та померлих. Що сталося на Чорнобильській АЕС? Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався о 1-й годині 24-й хвилині в ніч на 26 квітня 1986 року, і чутки про нього вже того ж дня почали поширюватися в Києві й області. В результаті вибуху виникла пожежа, на гасіння якої були кинуті спочатку сили пожежників самої станції, а потім і підкріплення з різних пожежних частин Київщини. О п’ятій ранку вогонь вдалося приборкати, але всім, хто тоді був свідком аварії і побачив її реальні наслідки, відкрилася жахлива картина зруйнованого четвертого реактора і машинного залу станції. Прилади показували, що рівень радіації в тисячу й більше разів перевищував гранично допустимі норми. Діяльність ЗМІ Лише у 1990 році Верховна Рада СРСР визнала, що неправдива інформація деяких журналістів і державних службовців завдала великої шкоди громадянам, які постраждали від радіаційного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Аварію на Чорнобильській АЕС в офіційних урядових документах вперше назвали глобальною катастрофою. Нижче наводиться витяг із постанови Верховної Ради СРСР від 25 квітня 1990 р. № 1452-1: «…Верховна Рада наголошує на недостатності вжитих заходів щодо ліквідації наслідків аварії. Суперечливі думки деяких вчених та експертів з питань радіаційної безпеки та зволікання з вжиттям необхідних заходів призвели до надзвичайно напруженої соціально-політичної ситуації, яка торкнулася частини населення, втрачена довіра до місцевої та центральної влади… Жителі постраждалих територій не були забезпечені належним чином чистими продуктами харчування… Проблема оздоровлення людей, особливо дітей, не вирішена задовільно… Це пов’язано з неправильними і не об’єктивними оцінками масштабів і наслідки аварії на Чорнобильській АЕС державним управлінням усіх рівнів. Результат глобальної катастрофи, погана координація дій, необґрунтована монополія на дослідження та засекречування радіаційної інформації, особливо у 1986 р., полягала у відсутності інформування населення та відсутністі відповідальних заходів щодо захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС уповноваженим державним органом». У роботі науково-методологічного семінару, крім Управляючого партнеру Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» Ірини Лесь взяли участь представники вищих навчальних закладів, науковці, практичні працівники та студенти, а отримані напрацювання будуть використані у практичній сфері.
Управляючий партнер Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» адвокат Ірина Лесь взяла участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Дипломатія в міжнародних відносинах: ретроспекція і сучасність»
Адвокат, кандидат юридичний наук Ірина Лесь взяла участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Дипломатія в міжнародних відносинах: ретроспекція і сучасність», яка відбулася 29 лютого 2024 року на базі Факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету (м. Київ). Ірина Лесь виступила з доповіддю «Ядерний фактор у світовій політиці (20-40 рр. ХХ ст.)» у рамках якої розглянула в історичній ретроспективі великі відкриття у фізиці кінця 1930-х років, що зробили можливим практичне застосування атомної енергії, що за часовими межами збігалося з довоєнною кризою. Водночас перетин світової політики та фундаментальної науки (продуктом якої є ядерна зброя) виявився зумовленим історичними обставинами. У роботі досліджено історичні передумови появи ядерної енергії та її першочергове призначення, яке спочатку не передбачалося для мирних цілей, а було вузьконаправленим інструментом для ведення геополітичної війни. Оцінюючи процес розповсюдження ядерної зброї за останні вісімдесят років, можна побачити, що він має три виміри: по-перше, «горизонтальний» (розширення кількості держав, що володіють ядерною зброєю), і по-друге, «вертикальний» (кількісний і якісний розвиток потенціалу ядерного розповсюдження). Окрема увага у доповіді Лесь І.О. присвячена проблемі ядерного «стримування» та «нерозповсюдження». У роботі конференції взяли участь представники вищих навчальних закладів, науковці, практичні працівники, а отримані напрацювання будуть використані у практичній сфері.
Управляючий партнер Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» адвокат Ірина Лесь взяла участь у Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми, пріоритети та перспективи розвитку науки, освіти і технологій в ХХІ столітті”
Адвокат, кандидат юридичний наук Ірина Лесь взяла участь у Міжнародній науково-практичнійконференції “Проблеми, пріоритети та перспективи розвитку науки, освіти і технологій в ХХІ столітті”, яка відбулася 15 лютого 2024 року у м. Креченчуці Полтавської області на базі Центру фінансово-економічних наукових досліджень. Ірина Лесь виступила з доповіддю «Еволюція ідеї заборони ядерної зброї», у рамках якої розглянула консультативний висновок Міжнародного суду щодо того, чи є погроза застосування або застосування ядерної зброї сумісною з міжнародним правом. Світовий суд встановив, що загроза застосування ядерної зброї або її застосування загалом суперечать міжнародному праву. Проте суд не зміг зробити остаточного висновку про те, чи є законною чи незаконною загроза чи застосування ядерної зброї у надзвичайних обставинах самооборони, коли на карту поставлено саме виживання держави. Проте багато науковців вважають, що погроза застосування або застосування ядерної зброї «загалом» порушують міжнародне право. У роботі конференції взяли участь представники більш ніж 35 вищих навчальних закладів та організацій, а отримані напрацювання будуть використані у практичній сфері. З повним текстом наукової статті Ірини Лесь Ви можете ознайомитися за посиланням https://www.economics.in.ua/2024/02/15-02.html
Службове підроблення (ст.366 КК України)
Серед кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності одним із найпоширеніших в є службове підроблення (ст. 366 КК України), яке часто поєднується з іншими злочинами. Службове підроблення означає: складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; інше підроблення офіційних документів. Кримінальна відповідальність за ст. 366 Кримінального кодексу України Кримінальна відповідальність за ст. 366 Кримінального кодексу України наступає лишу у випадку, коли особа вчиняє активні дії, наприклад, невнесення будь-яких відомостей до офіційного документа, не тягне за собою відповідальності за цією статтею. Подальше використання підроблених документів не впливає на кваліфікацію за ч.1 ст. 366 ККУкраїни. Тобто вчинення вищевказаних дій тягне за собою кримінальну відповідальність навіть за відсутності наслідків та подальшого використання підроблених документів. Частина 2 ст. 366 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення окремих видів службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки. Тяжкими визнаються такі наслідки, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують розмір мінімальної заробітної плати (378 500 грн.). Основні моменти, на які слід звернути увагу при кваліфікації кримінального правопорушення як службового підроблення При цьому, якщо службовим підробленням заподіяна шкода нерухомому майну і така шкода має прямий (безпосередній) причинний зв’язок із службовим підробленням, настає кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 366 КК України. Предметом злочину, передбаченого ст. 366 КК України є офіційний документ. Суб’єктом службового підроблення може бути лише посадова особа. Частина 1 ст. 366 ККУ характеризується лише прямим умислом, тобто злочинець діяв завідомо, тобто усвідомлював неправдивий характер внесених ним до офіційного документа відомостей або усвідомлював, що виданий ним документ повністю або частково не відповідає дійсності. Мотиви та цілі службового підроблення можуть бути різними, але це не впливає на кваліфікацію злочину. Покаранням за вчинення службового підроблення Покаранням за вчинення службового підроблення – штраф від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. За ч. 2 ст. 366 КК України службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки (ознаки тяжких наслідків дивиться вище) тягне за собою відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, у таких випадках необхідно в першу чергу звернути увагу на те чи є особа службовою у розумінні ст. 366 КК України та чи є підроблений документ офіційним документом. У разі підробки документу особою, що не є службовою особою настає кримінальна відповідальність за ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів). У разі необхідності отримати індивідуальну консультацію, звертайтеся до адвокатів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь
Відстрочка від мобілізації у зв’язку з доглядом за особою
Відстрочка від мобілізації у зв’язку з доглядом за особою є вкрай актуальною темою сьогодення. Чи регламентовано проходження військової служби? Проходження військової служби регулюються Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу”, стаття 1 якого передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України. Початок і закінчення військової служби Початок і закінчення проходження військової служби визначені статтею 24 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”. Так, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Мобілізація Мобілізація – це комплекс заходів, які здійснюються з метою планомірного переведення національної економіки на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України – на організацію і штати воєнного часу. З оголошенням мобілізації в державі настає особливий період. Особливий період охоплює час мобілізації (45 діб), воєнний час (час від закінчення мобілізації до припинення конфлікту) та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (час від припинення конфлікту до оголошення демобілізації). Після оголошення мобілізації в державі проводяться заходи особливого періоду, які передбачають, крім іншого, призов військовозобов’язаних до Збройних Сил України на військову службу в особливий період. Якими нормативно-правовими актами регулюється виконання військового обов’язку в особливий період? В умовах особливого періоду, виконання військового обов’язку здійснюється з особливостями, визначеними Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу” та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. На підставі чого здійснюється призов під час мобілізації? Призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу у зв’язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв’язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, статтею 22 якого визначено такий обов’язок громадян як з’являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час. Категорії осіб, що не підлягають мобілізації під час особливого періоду (воєнного стану) Згідно із статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час; інваліди або особи, визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби; жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років; жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі захворювання; жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка інвалідом I чи II групи; усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років; зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які потребують постійного догляду; які мають дружину (чоловіка) інваліда I чи II групи, та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) інваліда I чи II групи; опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за інвалідом I чи ІІ групи; жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; працівники відомчих державних органів; інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках. Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: студенти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти; наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти; жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції. Категорії осіб, що тимчасово не підлягають військовому призову Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою. Документи, необхідні для оформлення відстрочки від призову у зв’язку з доглядом за особою, яка цього потребує: Довідка медико-соціальної експертної комісії(МСЕК) або висновок лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) – форма 80-4/0, в якому зазначається, що особа потребує постійного догляду. Акт про встановлення факту постійного догляду саме вами та за адресою проживання родича, який складається соціальною службою. Акт місцевого депутата про встановлення фактичного проживання з родичем за його адресою, якщо ви зареєстровані за різними адресами, але проживаєте разом (додатковий доказ). Вказаних документів достатньо для підтвердження факту постійного догляду. Тому зазвичай немає необхідності звернення до суду. Якщо у Вас виникли запитання щодо оформлення відстрочки від призову у зв’язку з доглядом за дитиною, отримайте індивідуальну консультацію досвідченого адвоката.
Безпечні способи купівлі криптовалюти
У цій статті ми розглянемо безпечні способи купівлі криптовалюти. Коли вигідніше купувати криптовалюту? Зазвичай раціональніше купувати криптовалюту за фіатні гроші після сильного спаду ринку. Наприклад, у травні-червні 2019 р., коли ВТС подорожчав до $14 000, обмінники доплачували користувачам по 4-5% за придбання монет. Однак у разі виведення цифрових активів клієнти навпаки отримували на 4-5% менше. Як надійно перевести кошти? При використанні обмінників, а також при переведенні коштів надійніше використовувати стейблкоіни, наприклад, токен USDT. Його курс прив’язаний до курсу долара. Існує ризик, що під час переміщення коштів між гаманцями на ринку почнеться різке падіння. Через це трейдер, який відправив криптовалюту, може втратити капітал у разі зниження ціни. Стейблкоіни позбавляють цього ризику. Щоб уникнути такої ситуації, деякі обмінники надають опцію тимчасового заморожування курсу. Трейдери укладають із сервісом угоду, що криптовалюта буде продана або куплена за певною ціною, і вона залишиться такою протягом вказаного терміну (як правило, 15 хвилин), незалежно від коливань ринку. Але за це може стягуватись додаткова комісія, тому необхідно докладно вивчати правила надання послуг. Безпечні способи купівлі крипловалюти Існує безліч способів придбати ВТС та інші монети. Наприклад, через обмінники та біржі, за готівку, переказом за номером телефону або навіть обмінявши на предмети з Dota 2 та Counter-Strike. Часто уже на етапі купівлі криптовалюти можна припуститися маси помилок і втратити як частину капіталу, так і всі виділені під інвестиції кошти. Тому ми розібрали основні та не очевидні способи придбання ВТСу та інших цифрових монет. Купівля криптовалюти через біржі Найчастіше обмінники використовуються для введення криптовалюти на біржі та виведення з них. Але придбати цифрові монети можна і на торгових майданчиках. З одного боку, це зручніше та безпечніше, бо знижується ризик недобросовісного контрагента. Якщо користувач купує криптовалюту на біржі, яка має ліцензію, він відкидає шанс звернутися до послуг шахраїв. Ризики купівлі криптовалюти через біржі З іншого боку, комісії при купівлі цифрових активів можуть бути значно вищими за ті, що встановлюються обмінниками. Причина: більшість торгових майданчиків не займаються продажем криптовалюти безпосередньо. Вони укладають партнерські договори з іншими сервісами. Виходить, користувач переводить гроші сторонній компанії, вона здійснює обмін з біржею, а потім остання нараховує монети користувачеві. У такому разі клієнт платить відразу подвійну комісію, тому слід уважно перевіряти умови укладання угоди. Однак біржі не викликають стовідсоткової довіри. Їхні керівники, як і у випадку з обмінниками, можуть виявитися шахраями. Також торгові майданчики можуть збанкрутувати або бути зламані. Купівля криптовалюти через обмінники Найпростіший спосіб купити криптовалюту – через обмінники. Як правило, вони дають можливість придбати найпопулярніші цифрові активи, що входять до топ-20 з капіталізації. Серед них Bitcoin, Ethereum, XRP та інші, а також стейблкоін USDT. При цьому сплатити монети можна різними способами. Наприклад, за допомогою банківських карток, платіжних систем, за номером телефону, готівкою та іншими способами. За купівлю криптовалют через обмінники береться комісія. Її розмір може різнитися у великому діапазоні, наприклад, бути менше 1%, досягати 10% і перевищувати це значення. Але зазвичай це 1-2%. Величина комісії залежить від криптовалюти, яку вибрав користувач, способу оплати та конкретного обмінника. Якщо монета не популярна, попит на неї буде меншим, відповідно, збори – вищими. Розмір комісії, що стягується обмінником, також може відрізнятися через величину внутрішньої комісії, яка встановлюється платіжною системою. Визначитись із найвигіднішим курсом допоможуть агрегатори обмінників, такі як Obmify. На них можна вибрати способи оплати, що цікавлять, і бажану криптовалюту, а потім відфільтрувати всі пропозиції за ціною та іншими параметрами. Ризики купівлі криптовалюти через обмінники При придбанні криптовалюти через обмінники користувач вказує адресу, на яку надійдуть монети. Це може бути заздалегідь створений гаманець на біржі, холодний гаманець та інші варіанти. Дуже важливо не помилитися під час заповнення даних під час купівлі коштів та їх перерахування. Інакше у 99% випадків кошти будуть безповоротно втрачені. Але якщо це сталося, завжди слід звертатися до техпідтримки сервісу, співробітники за бажання та можливості зможуть допомогти. Слід пам’ятати, що з купівлі криптовалют через обмінники є ризик скористатися послугами шахраїв. Тому при пошуку сервісу слід звертатися лише до тих, які мають гарну репутацію. Це можна перевірити через відгуки в агрегаторах. Також краще пошукати в інтернеті інформацію, чи не було помічено конкретний сервіс у незаконній діяльності та чи немає на нього скарг. Корисним буде при первинному використанні обмінника не переводити відразу велику суму, а почати з маленької для тесту. Купівля криптовалюти без посередників Обмінники – це посередники, які пропонують послуги з продажу та купівлі криптовалюти, та беруть за це свою націнку. Однак придбати цифрові активи можна і без третьої сторони, безпосередньо в інших людей. Для цього були розроблені p2p-платформи (p2p – person to person – від людини до людини). Найпопулярнішою з них є LocalBitcoins. На ній користувач укладає угоду з іншим користувачем, а сервіс виступає як гарант, що один не обдурить іншого. Для порівняння з обмінниками, зараз курс ВТС на цій платформі становить навіть нижче від середньоринкового значення. Однак тут є кілька мінусів. По-перше, ціна зазначається без комісії, яку візьме банк чи система за переказ. По-друге, такі сервіси менш популярні, ніж обмінники та біржі. Через це пропозицій купівлі та продажу криптовалюти тут мало, а якщо вони і є, то часто на маленькі суми. Купівля криптовалюти через криптогаманець Криптовалюту також можна купувати за допомогою криптогаманців. Крім придбання вони дозволяють зберігати цифрові активи, торгувати ними та обмінювати на фіатні валюти. У деяких випадках можна відкривати вклади. Наприклад, сервіс blockchain.com анонсував впровадження депозитів у ВТС з річною прибутковістю 4,5%. Інший популярний гаманець – crypto.com. Купівля криптовалюти через криптомати Інший варіант – криптомати. Вони працюють за аналогією з банкоматами. Користувач активує пристрій, вводить адресу, на яку надійде криптовалюта, та вносить гроші. Однак цей спосіб має суттєві мінуси. Комісії можуть сягати 5% і вище. Наразі криптомати наявні у великих містах: Києві, Львові, Харкові. Купівля криптовалюти через Telegram-ботів Ще один нестандартний спосіб покупки криптовалюти – через Telegram-ботів. У месенджері є спеціальні канали, де можна придбати та продати криптовалюту, а також зберігати її на гаманці, прив’язаному до Telegram-акаунту. Однак це один із найбільш ризикованих способів. Користувач довіряє свої гроші людині, яку не знає і з якою не зможе вийти на контакт, якщо щось піде не так. Є й неординарніші способи купівлі цифрових грошей. Наприклад, їх можна отримати, обмінявши на подарункові карти або на предмети з комп’ютерних ігор. На даний момент існує безліч сервісів, що
Угода зі слідством у кримінальному провадженні
Угода зі слідством у кримінальному провадженні являється відносно новою опцією, передбаченою КПК України. Суд – непередбачувана інстанція у нашій країні, точно визначити яку міру покарання визначить суд за той чи інший злочин – неможливо, тому часто для підозрюваного є достатньо вигідним заключити угоду на етапі досудового слідства. Плюсом укладення угоди є те, що особа самостійно узгоджує вид і міру покарання за скоєне кримінальне правопорушення, а суд лише погоджується з цим, затверджуючи угоду. ВАЖЛИВО! Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Обставини, що виключають можливість у кадення угоди: угоду не можна укладати з невинною особою; угода не потрібна, якщо є підстави для звільнення від кримінальної відповідальності або підстави для відмови в пред’яленні обвинувачення. Головною умовою підписання договору є добровільна згода сторін. ВАЖЛИВО! Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим Між потерпілим і підозрюваним або підсудним може бути укладено мирову угоду у справах про проступки, малозначні злочини та кримінальні провадження, які здійснюються в порядку приватного обвинувачення. Угода про примиренняможе бути досягнута потерпілим і підозрюваним, обвинуваченим, захисником чи довіреною особою самостійно або за участю інших осіб (крім слідчих, прокурорів і суддів) за згодою сторін кримінального провадження. ВАЖЛИВО! Слідчі та прокурори зобов’язані ознайомити підозрюваного і потерпілого з їх правами на примирення, роз’яснити механізми їх реалізації та не повинні перешкоджати укладенню угоди про примирення. Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості Угода про визнання винуватості – це угода між стороною обвинувачення та захистом щодо умов відповідальності підозрюваного/підсудного. Основним критерієм висновку є беззаперечне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї вини. Через угоду про визнання винуватості підозрювана особа позбавляється можливості доказуватисвою невинуватість у суді. Угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою. Прокурор та підозрюваний/ обвинувачений можуть укласти угоду про визнання винуватості у кримінальних проступках і злочинах, наслідки яких завдали шкоду лише державним чи суспільним інтересам. Прокурор або підозрюваний чи обвинувачений можуть добровільно підписати угоду про визнання винуватості. Наслідки укладення угоди угоди про примирення або про визнання винуватості обмеження права на оскарження вироку; визнання своєї вини обвинуваченим та відмова від права на судовий розгляд; для потерпілих досягнення мирової угоди означає, що розмір майбутніх позовів про компенсацію шкоди, завданою злочином не може бути змінений. Якщо Вам потрібна індивідуальна консультація щодо доцільності укладення угоди про примирення або угоди про визнання винуватості, звертайтеся до Адвокатського бюро “Лесь і Партнери”.
Права батька дитини після розлучення
Права батька дитини після розлучення чітко регламентовані чинним законодавством. Батьки як мати, так і батько мають однаковий обсяг батьківських прав та обов’язків щодо виховання дітей. Тому розірвання шлюбу між подружжям формально не впливає на обсяг прав кожного з батьків щодо виховання дитини. ВАЖЛИВО! Ці самі положення застосовуються і до батьків, які не перебували у офіційному шлюбі (ст. 141 Сімейного кодексу України). Що таке визначення місця проживання дитини? В реальному житті, найчастіше колишнє подружжя не може з певних причин знайти спільну мову та самостійно визначити порядок здійснення батьківських прав та обов’язків батька, що виражається у конфліктах, забороні матір’ю бачитися їх батькові з дітьми, брати їх на вихідні і т.п. У такому випадку батькові дітей нічого не залишається, як звернутися до суду для визначення місця проживання дитини з подружжям по черзі або одним із подружжя (частіше за все, закон стоїть у цьому випадку все ж на стороні матері, але є нюанси, про які ми згадаємо далі). Чим передбачено право батька на побачення з дитиною? Законом (статті 153, 157 СК України) чітко визначено, що батько має право на побачення та спілкування з дитиною. Причому мати дитини не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною або брати участь у її вихованні. Мирний (досудовий) спосіб врегулювання питань щодо здійснення батьківських прав та обов’язків батьком дитини Права батька дитини після розлучення можуть бути реалізовані мирним шляхом, детально обговоривши вимоги обох сторін і досягнувши згоди. На підтвердження досягнутої згоди доцільно укласти нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків батьків, які проживають окремо від дітей. Таким угодами договором можна закріпити: порядок участі батька у вихованні дитини, розмір аліментів, графік зустрічей батька з дитиною; питання утримання дитини та місце проживання її з одним із батьків тощо. Чи може неповнолітня дитина сама визначити з ким із батьків їй жити? Сімейним законодавством України встановлено, що місце проживання дітей віком до 10 років визначається за згодою їхніх батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за згодою батьків і дитини. Якщо батьки визначається дитиною самостійно (ст. 160 Сімейного кодексу України). Що робити у разі неможливості мирного визначення порядку участі батька у вихованні дитини? Спори між батьками у тому числі щодо місця проживання дитини вирішуються органами опіки та піклування або судами. Які обставини враховуються при визначенні місця проживання дитини? Під час вирішення конфлікту враховується: ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків; особиста прихильність до кожного з дітей; вік дитини; стан здоров’я та інші важливі обставини. ВАЖЛИВО! При цьому органи опіки та піклування і суди не можуть передати дитину на проживання до одного з батьків, якщо: він не має самостійного доходу; зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами; веде аморальний спосіб життя, що може завдати шкоди дитині. Спори щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини можуть залежати від різних обставин, наприклад: стану здоров’я батька (матері) та дитини; можливості догляду за дитиною; можливості її повноцінного розвитку; рівня можливостей опікування дитиною; наявність вітчима, мачухи і т.п. ЦІКАВО! Крім того, не маловажним є те, що з питанням визначення місця проживання дитини до суду можна звертатися безліч разів у залежності від зміни обстановки. Суд не може відмовити у відкритті провадження на підставі того, що такий спір уже розглянуто судом. Процедура визначення місця проживання дитини Закон створює механізм захисту одного з батьків від втручання іншого. По-перше, статтею 158 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки, які проживають окремо, мають право звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Проаналізувавши умови життя батьків, ставлення до дітей та інші обставини, служба опіки та піклування визначає участь батька у вихованні дитини та спілкування з нею. ВАЖЛИВО! Хоча Сімейним кодексом України передбачено примусове виконання рішень органів опіки та піклування, ані органи державного управління, ані правоохоронні органи не мають повноважень щодо їх виконання. Право на примусове виконання цього рішення має той з батьків, з ким проживає дитина, тому це рішення не має такої юридичної сили, як рішення суду. По-друге, якщо право на спілкування з дитиною продовжує порушуватися, батько має право звернутися до суду. За результатами розгляду справи суд визначає спосіб участі одного з батьків у вихованні дитини: регулярні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, побачення за місцем проживання дитини і т.п. Куди звернутися, якщо колишня дружина не виконує рішення суду щодо можливості спілкування батька зі своїми дітьми? Незалежно від рішення суду, яким встановлено певний графік спілкування батька з дитиною, якщо надалі виникають перешкоди для дотримання встановленого порядку та графіка спілкування з дитиною, то варто звернутися за допомогою до державного виконавця. Якщо державні виконавці не можуть допомогти в даній ситуації, рекомендується звернутися до правоохоронного органу Національної поліції України з заявою про кримінальне правопорушення, а саме умисне невиконання рішення суду (ст. 382 КК України). Крім того, особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати тому з батьків, хто безпідставно розлучений з дитиною, завдану матеріальну та моральну шкоду. Якщо у Вас залишилися питання щодо встановлення місця проживання дитини з одним із батьків чи щодо порушення прав батька щодо участі у вихованні дитини, зв’яжіться з нами.
Партнер Адвокатського Бюро «Лесь і Партнери» адвокат Аліна Приймак провела відкриту лекцію для студентів НАУ
Успішний адвокат Києва Аліна Приймак провела відкриту лекцію для студентів юристів-міжнародників 3 та 4 курсу навчання за темою: «Професія адвоката та її роль у сучасній Україні» У ході заходу спікер розповіла про свій власний шлях до професії адвоката, а також вимоги, що висуваються до осіб, які виявили бажання скласти адвокатський іспит. Крім того, було наголошено на важливості інституту адвокатури, як дієвому механізмі захисту прав осіб та встановлення правосуддя, у тому числі висвітлено питання специфіки діяльності адвокатури в умовах воєнного стану. Аліна Приймак розказала студентам про категорії найпоширеніших справ у провадженні адвоката, специфіка яких викликана війною в Україні. Найактуальніші питання, які виникають в процесі війни: міграційні питання, провадження щодо встановлення батьківства, розлучення, припинення діяльності ФОП та ТОВ, визнання особи народженою (померлою) тощо. Важливе місце для осіб, які звертаються за захистом своїх прав має системи електронного суду та участі у судових засіданням у режимі відеоконференції. Адвокат розповіла про соціальні мережі, їх ведення та професійні особливості, маркет плейси. Крім того, зорієнтовано увагу здобувачів вищої освіти на тому, що використання програм штучного інтелекту у професійній адвокатській діяльності не є доцільним, оскільки вони не адаптовані для українського законодавства, не розуміються на практичній стороні питання та є переважно відсильними. Лекція викликала значний інтерес у студентів, про що свідчить значна кількість запитань.