Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується,
той відрікся від віри і гірший за невірного.
(Перше послання до Тимофія св. ап. Павла 5:8)
Законодавчо закріплено, що батьки як мати, так і батько мають однаковий обсяг батьківських прав та обов’язків щодо виховання дітей. Тому розірвання шлюбу між подружжям формально не впливає на обсяг прав кожного з батьків щодо виховання дитини.
Ці самі положення застосовуються і до батьків, які не перебували у офіційному шлюбі (ст. 141 Сімейного кодексу України).
Що таке визначення місця проживання дитини?
В реальному житті, найчастіше колишнє подружжя не може з певних причин знайти спільну мову та самостійно визначити порядок здійснення батьківських прав та обов’язків батька, що виражається у конфліктах, забороні матір’ю бачитися їх батькові з дітьми, брати їх на вихідні і т.п. У такому випадку батькові дітей нічого не залишається, як звернутися до суду для визначення місця проживання дитини з подружжям по черзі або одним із подружжя (частіше за все, закон стоїть у цьому випадку все ж на стороні матері, але є нюанси, про які ми згадаємо далі).
Чим передбачено право батька на побачення з дитиною?
Законом (статті 153, 157 СК України) чітко визначено, що батько має право на побачення та спілкування з дитиною. Причому мати дитини не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною або брати участь у її вихованні.
Мирний (досудовий) спосіб врегулювання питань щодо здійснення батьківських прав та обов’язків батьком дитини
Проблеми життя та виховання дітей після розлучення можна вирішити мирним шляхом, детально обговоривши вимоги обох сторін і досягнувши згоди. На підтвердження досягнутої згоди доцільно укласти нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків батьків, які проживають окремо від дітей. Таким угодами договором можна закріпити: порядок участі батька у вихованні дитини, аліменти, графік зустрічей батька з дитиною, питання утримання дитини та місце проживання її з одним із батьків тощо.
Чи може неповнолітня дитина сама визначити з ким із батьків їй жити?
За життєвих обставин, за яких мати і батько дитини не можуть знайти консенсус щодо порядку здійснення батьком своїх батьківських прав та обов’язків щодо дитини, необхідно враховувати наступне:
Сімейним законодавством України встановлено, що місце проживання дітей віком до 10 років визначається за згодою їхніх батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за згодою батьків і дитини. Якщо батьки визначається дитиною самостійно (ст. 160 Сімейного кодексу України).
Що робити якщо мирним шляхом неможливо домовитися про порядок участі батька у вихованні дитини?
Спори між батьками у тому числі щодо місця проживання дитини вирішуються органами опіки та піклування або судами.
Які обставини враховуються при визначенні місця проживання дитини?
Під час вирішення конфлікту враховується ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність до кожного з дітей, вік дитини, стан здоров’я та інші важливі обставини.
При цьому органи опіки та піклування і суди не можуть передати дитину на проживання до одного з батьків, який не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, веде аморальний спосіб життя, що може завдати шкоди дитині.
Спори щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини можуть залежати від різних обставин, наприклад, стану здоров’я батька (матері) та дитини, можливості догляду за дитиною, можливості її повноцінного розвитку, рівня можливостей опікування дитиною, наявність вітчима, мачухи і т.п.
Крім того, не маловажним є те, що з питанням визначення місця проживання дитини до суду можна звертатися безліч разів у залежності від зміни обстановки. Суд не може відмовити у відкритті провадження на підставі того, що такий спір уже розглянуто судом.
Процедура визначення місця проживання дитини
В більшості випадків дитина все ж живе з матір’ю, іноді буває так, що мати робить все можливе, щоб дитина не могла вільно спілкуватися з рідним батьком, не дає йому можливості спостерігати за розвитком дитини по мірі її дорослішання, бачитися з дитиною і навіть не надає інформації про навчання їхніх спільних дітей, медичні огляди, дозвілля тощо.
Закон створює механізм захисту одного з батьків від втручання іншого.
По-перше, статтею 158 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки, які проживають окремо, мають право звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Проаналізувавши умови життя батьків, ставлення до дітей та інші обставини, служба опіки та піклування визначає участь батька у вихованні дитини та спілкування з нею.
Проте звертаю увагу на те, що хоча Сімейним кодексом України передбачено примусове виконання рішень органів опіки та піклування, ані органи державного управління, ані правоохоронні органи не мають повноважень щодо їх виконання. Право на примусове виконання цього рішення має той з батьків, з ким проживає дитина, тому це рішення не має такої юридичної сили, як рішення суду.
По-друге, якщо право на спілкування з дитиною продовжує порушуватися, батько має право звернутися до суду.
За результатами розгляду справи суд визначає спосіб участі одного з батьків у вихованні дитини: регулярні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, побачення за місцем проживання дитини і т.п.
Куди звернутися, якщо колишня дружина не виконує рішення суду щодо можливості спілкування батька зі своїми дітьми?
Незалежно від рішення суду, яким встановлено певний графік спілкування батька з дитиною, якщо надалі виникають перешкоди для дотримання встановленого порядку та графіка спілкування з дитиною, то варто звернутися за допомогою до державного виконавця.
Якщо державні виконавці не можуть допомогти в даній ситуації, рекомендується звернутися до правоохоронного органу Національної поліції України з заявою про кримінальне правопорушення, а саме умисне невиконання рішення суду (ст. 382 КК України).
Крім того, звернення до поліції не обмежує батька звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання його дітей з ним. Адже отримавши всі необхідні докази того, що мати ухиляється від виконання відповідного рішення суду та продовжується незаконне обмеження спілкування дитини з батьком. Відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України: «у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним».
Крім того, особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати тому з батьків, хто безпідставно розлучений з дитиною, завдану матеріальну та моральну шкоду.
Якщо у Вас залишилися питання щодо встановлення місця проживання дитини з одним із батьків чи щодо порушення прав батька щодо участі у вихованні дитини, зв’яжіться з нами.
Автор: Ірина Лесь