Безпечні способи купівлі криптовалюти
Коли вигідніше купувати криптовалюту? Зазвичай раціональніше купувати криптовалюту за фіатні гроші після сильного спаду ринку. Наприклад, у травні-червні 2019 р., коли ВТС подорожчав до $14 000, обмінники доплачували користувачам по 4-5% за придбання монет. Однак у разі виведення цифрових активів клієнти навпаки отримували на 4-5% менше. Як надійно перевести кошти? При використанні обмінників, а також при переведенні коштів надійніше використовувати стейблкоіни, наприклад, токен USDT. Його курс прив’язаний до курсу долара. Існує ризик, що під час переміщення коштів між гаманцями на ринку почнеться різке падіння. Через це трейдер, який відправив криптовалюту, може втратити капітал у разі зниження ціни. Стейблкоіни позбавляють цього ризику. Щоб уникнути такої ситуації, деякі обмінники надають опцію тимчасового заморожування курсу. Трейдери укладають із сервісом угоду, що криптовалюта буде продана або куплена за певною ціною, і вона залишиться такою протягом вказаного терміну (як правило, 15 хвилин), незалежно від коливань ринку. Але за це може стягуватись додаткова комісія, тому необхідно докладно вивчати правила надання послуг. Як безпечно купити крипловалюту? Існує безліч способів придбати ВТС та інші монети. Наприклад, через обмінники та біржі, за готівку, переказом за номером телефону або навіть обмінявши на предмети з Dota 2 та Counter-Strike. Часто уже на етапі купівлі криптовалюти можна припуститися маси помилок і втратити як частину капіталу, так і всі виділені під інвестиції кошти. Тому ми розібрали основні та не очевидні способи придбання ВТСу та інших цифрових монет. Купівля криптовалюти через біржі Найчастіше обмінники використовуються для введення криптовалюти на біржі та виведення з них. Але придбати цифрові монети можна і на торгових майданчиках. З одного боку, це зручніше та безпечніше, бо знижується ризик недобросовісного контрагента. Якщо користувач купує криптовалюту на біржі, яка має ліцензію, він відкидає шанс звернутися до послуг шахраїв. Ризики купівлі криптовалюти через біржі З іншого боку, комісії при купівлі цифрових активів можуть бути значно вищими за ті, що встановлюються обмінниками. Причина: більшість торгових майданчиків не займаються продажем криптовалюти безпосередньо. Вони укладають партнерські договори з іншими сервісами. Виходить, користувач переводить гроші сторонній компанії, вона здійснює обмін з біржею, а потім остання нараховує монети користувачеві. У такому разі клієнт платить відразу подвійну комісію, тому слід уважно перевіряти умови укладання угоди. Однак біржі не викликають стовідсоткової довіри. Їхні керівники, як і у випадку з обмінниками, можуть виявитися шахраями. Також торгові майданчики можуть збанкрутувати або бути зламані. Купівля криптовалюти через обмінники Найпростіший спосіб купити криптовалюту – через обмінники. Як правило, вони дають можливість придбати найпопулярніші цифрові активи, що входять до топ-20 з капіталізації. Серед них Bitcoin, Ethereum, XRP та інші, а також стейблкоін USDT. При цьому сплатити монети можна різними способами. Наприклад, за допомогою банківських карток, платіжних систем, за номером телефону, готівкою та іншими способами. За купівлю криптовалют через обмінники береться комісія. Її розмір може різнитися у великому діапазоні, наприклад, бути менше 1%, досягати 10% і перевищувати це значення. Але зазвичай це 1-2%. Величина комісії залежить від криптовалюти, яку вибрав користувач, способу оплати та конкретного обмінника. Якщо монета не популярна, попит на неї буде меншим, відповідно, збори – вищими. Розмір комісії, що стягується обмінником, також може відрізнятися через величину внутрішньої комісії, яка встановлюється платіжною системою. Визначитись із найвигіднішим курсом допоможуть агрегатори обмінників, такі як Obmify.На них можна вибрати способи оплати, що цікавлять, і бажану криптовалюту, а потім відфільтрувати всі пропозиції за ціною та іншими параметрами. Ризики купівлі криптовалюти через обмінники При придбанні криптовалюти через обмінники користувач вказує адресу, на яку надійдуть монети. Це може бути заздалегідь створений гаманець на біржі, холодний гаманець та інші варіанти. Дуже важливо не помилитися під час заповнення даних під час купівлі коштів та їх перерахування. Інакше у 99% випадків кошти будуть безповоротно втрачені. Але якщо це сталося, завжди слід звертатися до техпідтримки сервісу, співробітники за бажання та можливості зможуть допомогти. Слід пам’ятати, що з купівлі криптовалют через обмінники є ризик скористатися послугами шахраїв. Тому при пошуку сервісу слід звертатися лише до тих, які мають гарну репутацію. Це можна перевірити через відгуки в агрегаторах. Також краще пошукати в інтернеті інформацію, чи не було помічено конкретний сервіс у незаконній діяльності та чи немає на нього скарг. Корисним буде при первинному використанні обмінника не переводити відразу велику суму, а почати з маленької для тесту. Купівля криптовалюти без посередників Обмінники – це посередники, які пропонують послуги з продажу та купівлі криптовалюти, та беруть за це свою націнку. Однак придбати цифрові активи можна і без третьої сторони, безпосередньо в інших людей. Для цього були розроблені p2p-платформи (p2p – person to person – від людини до людини). Найпопулярнішою з них є LocalBitcoins. На ній користувач укладає угоду з іншим користувачем, а сервіс виступає як гарант, що один не обдурить іншого. Для порівняння з обмінниками, зараз курс ВТС на цій платформі становить навіть нижче від середньоринкового значення. Однак тут є кілька мінусів. По-перше, ціна зазначається без комісії, яку візьме банк чи система за переказ. По-друге, такі сервіси менш популярні, ніж обмінники та біржі. Через це пропозицій купівлі та продажу криптовалюти тут мало, а якщо вони і є, то часто на маленькі суми. Купівля криптовалюти через криптогаманець Криптовалюту також можна купувати за допомогою криптогаманців. Крім придбання вони дозволяють зберігати цифрові активи, торгувати ними та обмінювати на фіатні валюти. У деяких випадках можна відкривати вклади. Наприклад, сервіс blockchain.com анонсував впровадження депозитів у ВТС з річною прибутковістю 4,5%. Інший популярний гаманець – crypto.com. Купівля криптовалюти через криптомати Інший варіант – криптомати. Вони працюють за аналогією з банкоматами. Користувач активує пристрій, вводить адресу, на яку надійде криптовалюта, та вносить гроші. Однак цей спосіб має суттєві мінуси. По-перше, комісії можуть сягати 5% і вище. Наразі криптомати наявні у великих містах: Києві, Львові, Харкові. Купівля криптовалюти через Telegram-ботів Ще один нестандартний спосіб покупки криптовалюти – через Telegram-ботів. У месенджері є спеціальні канали, де можна придбати та продати криптовалюту, а також зберігати її на гаманці, прив’язаному до Telegram-акаунту. Однак це один із найбільш ризикованих способів. Користувач довіряє свої гроші людині, яку не знає і з якою не зможе вийти на контакт, якщо щось піде не так. Є й неординарніші способи купівлі цифрових грошей. Наприклад, їх можна отримати, обмінявши на подарункові карти або на предмети з комп’ютерних ігор. На даний момент існує безліч сервісів, що дозволяють продавати за криптовалюту скіни з Counter Strike, Dota
Угода зі слідством у кримінальному провадженні
Суд – непередбачувана інстанція у нашій країні, точно визначити яку міру покарання визначить суд за той чи інший злочин – неможливо, тому часто для підозрюваного є достатньо вигідним заключити угоду на етапі досудового слідства. Плюсом укладення угоди є те, що особа самостійно узгоджує вид і міру покарання за скоєне кримінальне правопорушення, а суд лише погоджується з цим, затверджуючи угоду. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Таку угоду не можна укладати з невинною особою. Так само угода не потрібна, якщо є підстави для звільнення від кримінальної відповідальності або підстави для відмови в пред’яленні обвинувачення. Головною умовою підписання договору є добровільна згода сторін. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим Між потерпілим і підозрюваним або підсудним може бути укладено мирову угоду у справах про проступки, малозначні злочини та кримінальні провадження, які здійснюються в порядку приватного обвинувачення. Угода про примирення може бути досягнута потерпілим і підозрюваним, обвинуваченим, захисником чи довіреною особою самостійно або за участю інших осіб (крім слідчих, прокурорів і суддів) за згодою сторін кримінального провадження. Слідчі та прокурори зобов’язані ознайомити підозрюваного і потерпілого з їх правами на примирення, роз’яснити механізми їх реалізації та не повинні перешкоджати укладенню угоди про примирення. Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості Угода про визнання винуватості – це угода між стороною обвинувачення та захистом щодо умов відповідальності підозрюваного/підсудного. Основним критерієм висновку є беззаперечне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї вини. Через угоду про визнання винуватості підозрювана особа позбавляється можливості доказуватисвою невинуватість у суді. Угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Прокурор та підозрюваний/ обвинувачений можуть укласти угоду про визнання винуватості у кримінальних проступках і злочинах, наслідки яких завдали шкоду лише державним чи суспільним інтересам. Прокурор або підозрюваний чи обвинувачений можуть добровільно підписати угоду про визнання винуватості. Наслідки укладення угоди угоди про примирення або про визнання винуватості Наслідками укладення угод для всіх сторін є обмеження права на оскарження вироку, а саме можливість оскарження виключно в частині невідповідності покарання умовам угоди, відсутність згоди на покарання, а для прокурора – укладення угоди про примирення у справі, де це неможливо. Крім того, для підозрюваного/обвинуваченого наслідком підписання угоди про визнання винуватості є визнання ним своєї вини та відмова від права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести всі обставини кримінального правопорушення і вину особи у його скоєнні, допитувати свідків, доказувати механізм скоєного злочину і т.п. Для потерпілих досягнення мирової угоди означає, що розмір майбутніх позовів про компенсацію шкоди, завданою злочином не може бути змінений, однак його і не може бути змінено у меншу сторону судом. Такі обмеження служать гарантією запобігання вимаганню з обвинуваченого або підозрюваного в майбутньому після підписання та затвердження угоди. Якщо Вам потрібна індивідуальна консультація щодо доцільності укладення угоди про примирення або угоди про визнання винуватості, звертайтеся до Адвокатського бюро “Лесь і Партнери”. Автор: Ірина Лесь
Права батька дитини після розлучення
Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного. (Перше послання до Тимофія св. ап. Павла 5:8) Законодавчо закріплено, що батьки як мати, так і батько мають однаковий обсяг батьківських прав та обов’язків щодо виховання дітей. Тому розірвання шлюбу між подружжям формально не впливає на обсяг прав кожного з батьків щодо виховання дитини. Ці самі положення застосовуються і до батьків, які не перебували у офіційному шлюбі (ст. 141 Сімейного кодексу України). Що таке визначення місця проживання дитини? В реальному житті, найчастіше колишнє подружжя не може з певних причин знайти спільну мову та самостійно визначити порядок здійснення батьківських прав та обов’язків батька, що виражається у конфліктах, забороні матір’ю бачитися їх батькові з дітьми, брати їх на вихідні і т.п. У такому випадку батькові дітей нічого не залишається, як звернутися до суду для визначення місця проживання дитини з подружжям по черзі або одним із подружжя (частіше за все, закон стоїть у цьому випадку все ж на стороні матері, але є нюанси, про які ми згадаємо далі). Чим передбачено право батька на побачення з дитиною? Законом (статті 153, 157 СК України) чітко визначено, що батько має право на побачення та спілкування з дитиною. Причому мати дитини не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною або брати участь у її вихованні. Мирний (досудовий) спосіб врегулювання питань щодо здійснення батьківських прав та обов’язків батьком дитини Проблеми життя та виховання дітей після розлучення можна вирішити мирним шляхом, детально обговоривши вимоги обох сторін і досягнувши згоди. На підтвердження досягнутої згоди доцільно укласти нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків батьків, які проживають окремо від дітей. Таким угодами договором можна закріпити: порядок участі батька у вихованні дитини, аліменти, графік зустрічей батька з дитиною, питання утримання дитини та місце проживання її з одним із батьків тощо. Чи може неповнолітня дитина сама визначити з ким із батьків їй жити? За життєвих обставин, за яких мати і батько дитини не можуть знайти консенсус щодо порядку здійснення батьком своїх батьківських прав та обов’язків щодо дитини, необхідно враховувати наступне: Сімейним законодавством України встановлено, що місце проживання дітей віком до 10 років визначається за згодою їхніх батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за згодою батьків і дитини. Якщо батьки визначається дитиною самостійно (ст. 160 Сімейного кодексу України). Що робити якщо мирним шляхом неможливо домовитися про порядок участі батька у вихованні дитини? Спори між батьками у тому числі щодо місця проживання дитини вирішуються органами опіки та піклування або судами. Які обставини враховуються при визначенні місця проживання дитини? Під час вирішення конфлікту враховується ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність до кожного з дітей, вік дитини, стан здоров’я та інші важливі обставини. При цьому органи опіки та піклування і суди не можуть передати дитину на проживання до одного з батьків, який не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, веде аморальний спосіб життя, що може завдати шкоди дитині. Спори щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини можуть залежати від різних обставин, наприклад, стану здоров’я батька (матері) та дитини, можливості догляду за дитиною, можливості її повноцінного розвитку, рівня можливостей опікування дитиною, наявність вітчима, мачухи і т.п. Крім того, не маловажним є те, що з питанням визначення місця проживання дитини до суду можна звертатися безліч разів у залежності від зміни обстановки. Суд не може відмовити у відкритті провадження на підставі того, що такий спір уже розглянуто судом. Процедура визначення місця проживання дитини В більшості випадків дитина все ж живе з матір’ю, іноді буває так, що мати робить все можливе, щоб дитина не могла вільно спілкуватися з рідним батьком, не дає йому можливості спостерігати за розвитком дитини по мірі її дорослішання, бачитися з дитиною і навіть не надає інформації про навчання їхніх спільних дітей, медичні огляди, дозвілля тощо. Закон створює механізм захисту одного з батьків від втручання іншого. По-перше, статтею 158 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки, які проживають окремо, мають право звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Проаналізувавши умови життя батьків, ставлення до дітей та інші обставини, служба опіки та піклування визначає участь батька у вихованні дитини та спілкування з нею. Проте звертаю увагу на те, що хоча Сімейним кодексом України передбачено примусове виконання рішень органів опіки та піклування, ані органи державного управління, ані правоохоронні органи не мають повноважень щодо їх виконання. Право на примусове виконання цього рішення має той з батьків, з ким проживає дитина, тому це рішення не має такої юридичної сили, як рішення суду. По-друге, якщо право на спілкування з дитиною продовжує порушуватися, батько має право звернутися до суду. За результатами розгляду справи суд визначає спосіб участі одного з батьків у вихованні дитини: регулярні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, побачення за місцем проживання дитини і т.п. Куди звернутися, якщо колишня дружина не виконує рішення суду щодо можливості спілкування батька зі своїми дітьми? Незалежно від рішення суду, яким встановлено певний графік спілкування батька з дитиною, якщо надалі виникають перешкоди для дотримання встановленого порядку та графіка спілкування з дитиною, то варто звернутися за допомогою до державного виконавця. Якщо державні виконавці не можуть допомогти в даній ситуації, рекомендується звернутися до правоохоронного органу Національної поліції України з заявою про кримінальне правопорушення, а саме умисне невиконання рішення суду (ст. 382 КК України). Крім того, звернення до поліції не обмежує батька звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання його дітей з ним. Адже отримавши всі необхідні докази того, що мати ухиляється від виконання відповідного рішення суду та продовжується незаконне обмеження спілкування дитини з батьком. Відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України: «у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним». Крім того, особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати тому з батьків, хто безпідставно розлучений з дитиною, завдану матеріальну та моральну шкоду. Якщо у Вас залишилися питання щодо встановлення місця проживання дитини з одним із батьків чи щодо порушення прав батька щодо участі у вихованні дитини, зв’яжіться з нами. Автор: Ірина Лесь
Партнер Адвокатського Бюро «Лесь і Партнери» адвокат Аліна Приймак провела відкриту лекцію для студентів НАУ
Успішний адвокат Києва Аліна Приймак провела відкриту лекцію для студентів юристів-міжнародників 3 та 4 курсу навчання за темою: «Професія адвоката та її роль у сучасній Україні» У ході заходу спікер розповіла про свій власний шлях до професії адвоката, а також вимоги, що висуваються до осіб, які виявили бажання скласти адвокатський іспит. Крім того, було наголошено на важливості інституту адвокатури, як дієвому механізмі захисту прав осіб та встановлення правосуддя, у тому числі висвітлено питання специфіки діяльності адвокатури в умовах воєнного стану. Аліна Приймак розказала студентам про категорії найпоширеніших справ у провадженні адвоката, специфіка яких викликана війною в Україні. Найактуальніші питання, які виникають в процесі війни: міграційні питання, провадження щодо встановлення батьківства, розлучення, припинення діяльності ФОП та ТОВ, визнання особи народженою (померлою) тощо. Важливе місце для осіб, які звертаються за захистом своїх прав має системи електронного суду та участі у судових засіданням у режимі відеоконференції. Адвокат розповіла про соціальні мережі, їх ведення та професійні особливості, маркет плейси. Крім того, зорієнтовано увагу здобувачів вищої освіти на тому, що використання програм штучного інтелекту у професійній адвокатській діяльності не є доцільним, оскільки вони не адаптовані для українського законодавства, не розуміються на практичній стороні питання та є переважно відсильними. Лекція викликала значний інтерес у студентів, про що свідчить значна кількість запитань.
Виїзд дитини за кордон під час війни
Діти є найменш захищеними суб’єктами сімейних правовідносин через свій вік, фізичний і розумовий розвиток, і їх права та інтереси не можуть бути самостійно захищені в повному обсязі. Чим регулюється перетин кордону з неповнолітньою дитиною? Відповідно до “Правил перетину державного кордону громадянами України” виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків за нотаріально завіреною згодою. ВАЖЛИВО. В умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним із батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів). Де уточнити правила перетину кордону? Для уточнення інформації щодо перетину кордону з неповнолітньою дитиною Ви можете звернутися до Державної прикордонної служби України за телефоном 0 800 218 808 або 1598 (багатоканальний номер для безкоштовних дзвінків на території України); +38 (044) 527-63-63 (міський номер для дзвінків із України та із-за кордону, згідно з тарифами відповідного оператора зв’язку). Умови перетинання державного кордону громадянами України у період дії воєнного стану, зокрема дітьми, дітьми з інвалідністю; дітьми, хворими на тяжкі захворювання; дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування визначено пунктами 21-25 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Куди звернутися, щоб дізнатися через який пункт пропуску вивезли або ввезли дитину? Якщо законний представник (батько, мати, усиновлювач, опікун, піклувальник) не знає, через який пункт пропуску вивезено дитину з країни, він може подати запит на електронну адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України: https://dpsu.gov.ua/ua/Elektronne-zvernennya, який буде розглянуто протягом 30 днів у порядку Закону України «Про звернення громадян», або протягом 5 днів через адвокатський запит. Які документи необхідні для виїзду дитини за кордон? свідоцтво про народження дитини; закордонний паспорт дитини та дорослого, що її супроводжує; документ, що засвідчує родинний зв’язок між дитиною та дорослим, що супроводжує. Хто може супроводжувати дитину за кордон ? Дитина до 16 років без паспорта може виїхати з країни за свідоцтвом про народження, але тільки якщо вона подорожує з дорослим. Це можуть бути: батьки або один із батьків (без нотаріальної згоди другого з батьків); родичі дитини – бабуся, дідусь, повнолітні брат чи сестра, мачуха або вітчим (без нотаріальної згоди батьків); треті особи, яким батьки дали дозвіл на це (за наявності нотаріальної або засвідченої органами піклування згоди батьків). ВАЖЛИВО. Під час воєнного стану один з батьків (усиновлювач) має право вивезти дитину за кордон без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Однак другий з батьків може заборонити дитині виїзд за кордон. За відсутності такої заборони діти можуть виїжджати з країни без нотаріально посвідченої згоди. Як батькові заборонити вивезення дитини за кордон? Усно заборонити виїзд дитини, наприклад, зателефонувавши до Держприкордонслужби неможливо. Тому батькові, для заборони вивезення дитини за кордон потрібно: 1.Отримати рішення суду (дії та рішення Держприкордонслужби здійснюються в порядку, затвердженому постановою Кабміну № 280 від 17 квітня 2013 року. Стаття 5 процедури стосується тимчасового обмеження права виїзду за межі України на підставі ухвали слідчого судді чи суду. Держприкордонслужба може отримати рішення суду про тимчасове обмеження прав дітей на перетин українського кордону. Відповідна інформація вноситься до бази даних. У цьому випадку прикордонники вживатимуть усіх передбачених законодавством заходів, щоб дитина не виїхала за межі України. Цей варіант найбільш вірогідно унеможливить перетин дитиною державного кордону. 2. Подати письмове звернення до Держприкордонслужби (батько може звернутися до Держприкордонслужби та прикріпити заяву, надіславши її офлайн або електронною поштою на адресу Держприкордонслужби: 01601, м. Київ, вул.Володимирська, 26 (Громадська приймальня – вул.Володимирська, 30), електронна пошта: zvernennia@dpsu.gov.ua. Заява повинна містити: повну інформацію щодо заявника, його дітей; доводи, що виїзд за кордон може завдати шкоди дітям, загрожувати їхній безпеці та суперечити їхнім інтересам; Правильно заповніть інформацію про одержувача та заявника – звертайтеся безпосередньо на ім’я відповідальної особи Держприкордонслужби. ВАЖЛИВО! До заяви необхідно додати документи, що підтверджують родинний зв’язок, наприклад, свідоцтво про народження дитини а також нотаріально завірений документ про те, що один із батьків не погоджується на виїзд дитини за кордон. Якщо Вам необхідна допомога юриста чи безкоштовна консультація щодо виїзду дитини за кордон зв’яжіться з нами. Автор: Ірина Лесь
Повернення безпідставно втрачених грошових коштів чи майна
Безпідставним збагаченням є набуття однією особою майна за рахунок іншої без належної правової підстави. Найчастіше безпідставне збагачення відбувається, коли громадянин або організація отримує щось, що їм не належить, наприклад, неіснуючий борг або суму, яка перевищує справжню суму боргу. Особі, яка безпідставно одержала майно, необхідно повернути майно, яке нею отримане внаслідок безпідставного збагачення, або його вартість і прибуток. Якщо безпідставне збагачення виникло внаслідок протиправних дій або укладення договорів, що завдають шкоди інтересам держави, стягнення справляється на користь держави. Наразі окремі положення цього поняття містяться у главі 83 ЦК України, згідно з якими особи, які набули або зберегли майно належне іншій особі (потерпілому) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язані повернути це майно потерпілому. Фізична особа зобов’язана повернути майно навіть у разі, якщо згодом відпаде підстава його набуття (ст. 1212 ЦК). Що таке безпідставне збагачення? Безпідставним є перехід майна від однієї особи до іншої або без прямої вказівки закону, або всупереч меті правовідношення та його правовому змісту. Тобто набувач збагачується за рахунок потерпілого поза підставами, передбаченими законом, іншими правовими актами чи договорами. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка без достатньої правової підстави набула або зберегла у себе майно належне іншій особі (потерпілому) (неправомірно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно навіть у разізникнення підстави набуття майна. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи було майно протиправно вилучено чи утримано через поведінку особи, яка заволоділа майном, потерпілого, іншої особи або наслідків цієї події. ВАЖЛИВО. Обов’язковою ознакою цієї норми є те, що цей вид позадоговірних зобов’язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду України від 07.06.2017 р по справі № 923/1233/15, (ЄДРСРУ № 67288523). Якщо майно виникло у спосіб, не заборонений цивільним законодавством, воно не може вважатися набутим або збереженим без достатніх правових підстав для забезпечення учасникам майбутніх відповідних правовідносин певних цивільних прав та обов’язків. Зокрема, через певні юридичні факти, передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України, яка прямо регулює правову поведінку. Які підстави набуття майна вважаються безпідставними? Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує сферу застосування системи безпідставного збагачення у договірних (підрядних) відносинах, або грошові кошти, одержані однією стороною за зобов’язанням, підлягають поверненню іншій стороні лише за наявності доказів. Лише у разі незаконного здійснення можуть застосовуватися положення ст. 1212 Цивільного кодексу України. ВАЖЛИВО. Інакше кажучи, коли правовою підставою набуття (утримання) майна є дії набувача, потерпілого, інших осіб чи подій, стаття 1212 ЦК України може бути застосована лише за наявності таких юридичних підстав, за яких така юридична підстава буде скасована, закінчиться термін її дії, зміниться, припиниться або повністю зникне. Такі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду України у справі № 6-88ц13 від 02 жовтня 2013 року та справі № 6-122ц14 від 24 вересня 2014 року, що на підстави ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів України. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула або зберегла у себе майно належне іншій особі, зобов’язана повернути потерпілому це майно без достатньої правової підстави. Особа зобов’язана повернути майно навіть якщо відпали підстави набуття майна. Чи будь-яке привласнення вважається безпідставним у розумінні ст. 1212 ЦК України? Водночас окремі положення закону застосовуються лише тоді, коли одна особа отримує безпідставне збагачення за рахунок іншої особи і яке не може бути усунуто за допомогою інших спеціальних способів захисту, тому договірний характер правовідносин перешкоджає застосуванню судом положень ст. 1212 ЦК України. Таким чином, між сторонами існують зобов’язальні правовідносини, які характеризуються способом повернення майна, переданого за договором, що виключає можливість розгляду справи згідно зі ст. 1212 ЦК України. У таких випадках права суб’єктів зобов’язальних правовідносин повинні захищатися за допомогою відповідних норм зобов’язального права. Подібну позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 23 березня 2016 р. у справі № 6-2978цс15 та Верховний Суд України в постанові від 25 лютого 2015 р. у справі № 3-2978цс15. № 11гс15 від 25.03.2015 р., справа № 3-5гс15 від 22 січня 2013 р. № 5006/18/13/2012, справа № 6-122ц14 від 24.09.2014 р., постанова ВГС України від лип. 2 2012, справа № 5006/18/13/2012, від 15.03.2017, справа № 910/10308/15. Крім того, положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено повернення майна, але обставини, які можуть бути підставою для визнання права власності за позивачем, не визначені. На практиці, можна виділити способи виконання зобов’язання щодо придбання та збереження майна без достатньої правової підстави, а саме: 1) повернути потерпілому безпідставно отримане майно; 2) повернути вартість безпідставно набутого майна; 3) повернути дохід від власності; 4) сплатити відсотки на кошти, які не було отримано чи збережено належним чином. Названі способи можна використовувати окремо або в комбінації відповідно до конкретних обставин. Крім того, слід розуміти, що у деяких випадках безпідставно придбане майно не повертається. Зобов’язання набувача виконати зобов’язання щодо придбання та збереження майна без достатньої правової підстави не є заходом відповідальності, а спрямоване лише на відновлення майнового стану утримувача майна за умови попереднього майнового стану. У випадку коли особа все одно в супереч приписам закону не повертає Ваше майно, то застосовуються й інші правові норми щодо цивільно-правової відповідальності набувача. У разі необхідності Ви можете звернутися за безкоштовною консультацією щодо Вашої проблеми, щоб ми визначили чи можливий досудовий порядок врегулювання та чи вказані діяння не мають ознак кримінального діяння, для визначення подальшої стратегії та повернення ваших коштів. Автори: Аліна Приймак, Ірина Лесь
Усиновлення в Україні
Кожна особа має право на сім’ю та при бажанні може її створити. В Україні згідно діючого законодавства, сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і зокрема таких, що не суперечать моральним засадам суспільного устрою. Порядок та процедура усиновлення регулюється Сімейним кодексом України та постановою КМУ «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей». Найпоширеніші форми усиновлення: усиновлення дитини одним із подружжя, усиновлення дитини – сироти позбавленої батьківського піклування. В будь – якому випадку, у разі виникнення бажання збільшити чи створити сім’ю, для усиновлення дитини необхідно звернутися до служби у справах дітей та сім’ї за місце проживання дитини або заявників. Іноді для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Для з’ясування, чи згодна дитина на усиновлення, представник служби у справах дітей у присутності представника дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина, чи прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників проводить бесіду з дитиною. Після написання заяви та подання всіх необхідних документів, Управління у справах дітей протягом 10 днів з дня надходження матеріалів перевіряє відповідність цих документів вимогам законодавства, готує акт обстеження житлово-побутових умов заявників та розглядає можливість розглядати останніх у якості усиновлювачів, оформлюючи це відповідним висновком. У разі позитивного рішення служба бере заявника на облік як потенційного усиновлювача та оголошує перелік дітей, що потребують усиновлення. Після ознайомлення з наданою інформацією про дитину кандидати, які бажають особисто познайомитися з потенційними майбутніми членами сім’ї, будуть направлені за місцем проживання (перебування) неповнолітньої особи для організації зустрічі з нею. Після встановлення контакту з дитиною потенційні усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання дитини та заявляють про бажання усиновити визначену дитину. За зверненням кандидата в усиновлювачі відділ у справах дітей протягом 10 днів складає висновок із зазначенням доцільності та можливості здійснення цієї процедури. Після звернення до служби у справах дітей та сім’ї, проходження відповідної процедури та курсів, усиновлювачам необхідно звернутися до районного суду за місцем фактичного проживання дитини. Перелік документів для усиновлення може різнитися від обставин справи та особливостей сім’ї. В цілому справа в суді розглядається орієнтовно декілька місяців за 1-2 судових засідань. Однак, не варто забувати, що усиновлення дитини з багатьох точок зору є складною справою, особливо в умовах війни. На початку повномасштабного вторгнення РФ, з огляду на об’єктивну реальність, усиновлення було неможливим і фактично призупиненим. Проте наразі цей процес відновлено. У квітні 2023 року Верховна Рада України розповсюдила повідомлення про те, що на час дії воєнного стану процедура усиновлення не змінюється і має відбуватися на загальних підставах з урахуванням норм національного законодавства. Проте на окремих територіях, де ведуться бойові дії, забезпечити кожен етап цього процесу вкрай складно. Це пов’язано з тим, що служби у справах дітей і суди досі не можуть повноцінно виконувати свої обов’язки. Тому усиновлювати можна лише дітей, які не перебувають на окупованій території чи в районі активних бойових дій. За яких обставин дитина може бути усиновлена? Процес усиновлення можна розпочати, якщо: дитина, яку планують усиновити, має статус сироти; дитина позбавлена батьківського піклування; батьки дитини нотаріально посвідчили свою згоду на усиновлення дитини; дитина має перебувати на обліку для усиновлення. За цей процес відповідають служби у справах дітей та державні органи соціального обслуговування. Право на усиновлення дітей мають як українці, так і іноземці. Якщо на початку повного вторгнення це було неможливо для громадян інших країн, то тепер усі процедури оновлено і для них. Хто має право усиновити дитину? Взагалі усиновити дитину може кожна особа. Винятками є: особи молодше 21 року; недієздатні або обмежено дієздатні особа; особи, позбавлені батьківських прав (якщо ці права не поновлені); особи, що перебувають на обліках у нарко-психдиспансерах; особи, що зловживають алкоголем або іншими одурманюючими речовинами; хворі на перелік захворювань, затверджений МОЗ; особи, що за станом здоров’я самі він потребують стороннього догляду; особи, раніше засуджені за вчинення кримінального правопорушення; особи без громадянства. Які документи потрібні для усиновлення дитини? Для усиновлення неповнолітньої дитини необхідно подати письмову заяву до служби у справах дітей за місцем свого проживання. Заява має бути написана в присутності працівника вказаної служби та завірена ним. Якщо чоловік або дружина не можуть звернутися до відділу особисто, один із подружжя може подати документ, засвідчений нотаріально. Заяви пишеться у довільній формі та до неї мають бути додані наступні документи: копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу; довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія довідки про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом ДФС; Якщо усиновлювачі є сімейною парою, таку довідку може подати один із подружжя, який має постійний дохід. Сукупний дохід кожного члена сім’ї не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до Закону про Державний бюджет України на 2024 рік, на одну особу на місяць припадає 2920 грн. Також за наявності необхідно надати наступні документи: копія свідоцтва про шлюб, виданого органом реєстрації актів цивільного стану (якщо заявник перебуває у шлюбі); висновки щодо стану здоров’я кожного заявника; нотаріально посвідчена письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не встановлено законом; довідка про несудимість на кожного заявника, видана органом внутрішніх справ за місцем проживання; копії документів, що підтверджують право власності чи користування житловим приміщенням; довідка про проходження курсу навчання з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з пропозицією за формою, затвердженою Мінсоцполітики, щодо кількості, віку та стану здоров’я неповнолітніх, яких заявник може усиновити (вказана довідка не потрібна, якщо усиновлювач є родичем цієї дитини, опікуном, піклувальником, прийомним батьком чи усиновлювачем). Крім того, законодавство не визначає мінімальний розмір житла для подружжя, яке усиновлює дитину. Єдине застереження – усиновлювачі мають забезпечити місце для виконання дитиною домашніх завдань та окреме місце для сну. Крім того, житлове приміщення повинно мати задовільні санітарні умови. Якщо Вам потрібна процесійна консультація щодо усиновлення дитини в Україні, Ви можете отримати її безкоштовно. Автори: Аліна Приймак, Ірина Лесь
Як правильно подати позов до суду: 5 обов’язкових кроків
Більш економічно, звичайно, скласти позов чи заяву самостійно без участі представника, однак це ризики, що документ може бути складно не правильно і Ваше звернення до суду залишиться без руху і Ви втратите час та гроші за судовий збір. Тому, краще звернутися за професійною правовою допомогою, де Вам зроблять усе швидко і правильно. У випадку, якщо особа все ж вирішила діяти самостійно з будь-яких причин, вона може подати свій позов чи заяву до суду самостійно, виконавши наступні кроки: 1. Роздрукувати свою позовну заяву у трьох примірниках. До суду Ви маєте подати два примірники позовної заяви з розрахунку: один екземпляр для суду, а інший для відповідача. Один аналогічний екземпляр краще залишити собі, бо він неодмінно знадобиться під час Вашої участі у судовому процесі та, щоб поставити штамп на Ваш екземпляр звернення у канцелярії суду, що свідчитиме про його надходження до відповідної установи. Кожна сторінка претензії повинна бути надрукована на окремому аркуші паперу (тобто друкується не з обох сторін паперу, а з одного боку). 2. Підготувати копії документів, що додаються до позову, у двох примірниках. Перелік документів (додатків), що додаються до вашої претензії, зазначені у кінці позовної заяви. Цей список слідує за словом «Додаток». Зробіть дублікати кожного документа, крім двох останніх пунктів («Квитанція про сплату судового збору» та «Копія позовної заяви відповідача та додатків»). У разі, якщо Ви самостійно склали позовну заяву, не зазначивши переліку додатків, то обов’язково попрацюйте ще над документом, або зверніться за професійною допомогою, оскільки суд опирається лише на ті докази, які йому надають сторони, самостійно нічого не встановлюючи. На кожній роздрукованій копії документа напишіть: «Згідно з оригіналом», укажіть своє прізвище та ініціали, підпис і поточну дату. Цим ви підтверджуєте, що копії документів, якими ви володієте, відповідають оригіналам. Далі розкладіть копії документів у дві стопки в порядку, зазначеному у зверненні до суду. Візьміть один примірник позовної заяви та скріпіть у ньому копії документів, а потім таким же чином скріпіть другий примірник документів. Таким чином, у вас має бути два примірники позовної заяви з додатками та один примірник позовної заяви без додатків (для власного використання). 3. Сплатити судовий збір. На 2024 рік судовий збір становить 40% прожиткового мінімуму (тобто 1211,2 грн.). За позовами про стягнення аліментів судовий збір не стягується. Деталі оплати судових витрат можна дізнатися в суді, куди ви подаєте заяву. Але зручніше скористатися національним веб-сервісом https://court.gov.ua/affairs/sudytax, де можна створити квитанцію на сплату судового збору та розрахуватися карткою. Переходьте за посиланням https://court.gov.ua/affairs/sudytax. Ви відразу побачите поле для введення назви суду в Швидкому пошуку суду. Почніть вводити назву суду, куди ви хочете подати позов, і виберіть відповідний суд зі запропонованого списку. Після цього відкриється обрана вами сторінка суду з деталями щодо сплати судового збору. Там Ви обираєте категорію справи, що Вас цікавить і сервіс сам обраховує суму судового збору та формує квитанцію, яку Ви одразу через Інтернет можете оплатити. Якщо ви бажаєте сплатити судовий збір карткою, натисніть на значок «Оплатити онлайн» і дотримуйтеся подальших інструкцій. Після успішного здійснення платежу необхідно зберегти та роздрукувати квитанцію на комп’ютері. Чек про здійснення оплати надходить на зазначену Вами електронну пошту протягом 10 хв. Якщо ви хочете сплатити судовий збір у касі банку, натисніть кнопку «Створити квитанцію», потім завантажте квитанцію на свій комп’ютер і роздрукуйте її. За цією квитанцією ви можете сплатити судовий збір у касі будь-якого банку. 4. Підписати позовну заяву та додати квитанції про сплату судового збору. Отже, після сплати судового збору необхідно мати квитанцію банку про суму платежу 1211,2 грн. або роздруковану квитанцію про сплату судового збору онлайн. Отримайте копію позову з додатками та прикріпіть до нього оригінал квитанції про сплату судового збору. Підпишіть кожну позовну заяву на останній сторінці. Підпис має стояти в одному рядку між датою подання позову та Вашим прізвищем, а також на кожній сторінці копії додатків так, як це зазначено у кроці другому цієї статті. 5. Подати особисто або надіслати позов до суду. Перш за все, необхідно правильно визначити юрисдикцію суду, до якого має бути подано позов, інакше матеріали можуть лишитися без руху, або бути поверненні заявнику. Подати позов до суду можна двома способами: безпосередньо в канцелярії суду або надіславши поштою. Якщо суд знаходиться недалеко від вас, краще подати позов до канцелярії суду. Для цього необхідно мати при собі паспорт. Надати працівникам суду два пакети документів (позов з додатками) та копію позовної заяви без додатків. Працівники суду перевірять пакет на повноту і, якщо позов зареєстровано, копію повернуть вам (без додатків) з відміткою про те, що позов отримано. Щоб подати претензію поштою, необхідно спочатку придбати конверт (бажано формату А4). Зазначити своє ім’я та адресу у верхньому лівому кутку конверта. У нижньому правому куті конверта вказується найменування суду, поштова адреса та поштовий індекс. Поштову адресу суду можна знайти на сайті Судової влади https://court.gov.ua/affairs/sudytax/. Обидва пакети документів (позов з додатками) помістити в конверт і залишити копію позовної заяви без додатків собі. Надішліть конверт рекомендованим листом і не забудьте отримати поштову квитанцію з трек-номером, за яким можна відстежити доставку листа на сайті Укрпошти. Приблизно через 10 днів після подачі позову ви повинні отримати поштою судову повістку. Ви також можете знайти заплановані дати судових засідань у розділі «Інформація щодо розгляду справ» на веб-сайті суду. Якщо все ж процедура видажться Вам складною, то зекономте свій час на нерви, довіривши свою справу професіоналам.
Розлучення в Україні: ціна, строки, процедура
Розлучення в Україні: ціна, строки, процедура Розлучення, також відоме як розірвання шлюбу – є процесом розриву подружніх стосунків. Його слід відрізняти від заяви про анулювання (тобто шлюб, який з самого початку не мав юридичної сили чи обґрунтування та суперечить закону). У більшості країн це вимагає залучення уповноважених осіб: наприклад, суддів, щоб визначити процедуру розподілу майна, опіку над дітьми, визначити порядок побачень з дітьми, аліменти та пов’язані з цим питання. Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб може бути припинено: – внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них; – внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду; – внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. У разі відсутності у шлюбі дітей, розірвання шлюбу може бути реалізовано, шляхом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили. У разі, якщо Вам необхідна допомога адвоката щодо розлучення, юристи адвокатського бюро «Лесь і партнери» нададуть якісну, детальну та безкоштовну консультацію щодо розлучення. Однак, у випадку прийняття рішення самостійного звернення до відповідних органів з метою розірвання шлюбу, Вам необхідно: -подати заяву на розлучення, відшукавши її зразок в мережі Інтернет; -сформувати та оплатити квитанцію про сплату судового збору; -визначити юрисдикцію суду, до якого саме Вам необхідно подати матеріали; – подати документи до суду; -приймати участь у судових засіданнях та відстежувати рух справи; – самостійно представляти свої інтереси в суді. За таких обставин Ви сплачуєте лише судовий збір, який у подальшому має бути повернено Вам відповідачем. Якщо Ви хочете швидкого та якісного вирішення Вашого питання щодо розірвання шлюбу, то адвокати адвокатського бюро «Лесь і партнери» зроблять усе самостійно. Адвокат з розлучень робить все за Вас: -надає первинну безкоштовну консультацію телефоном; -готує позовну заяву до суду про розірвання шлюбу; -формує та оплачує квитанцію про судовий збір; -подає документи до суду; -відстежує рух справи у суді та відвідує судові засідання; -контролюватиме хід справи до моменту винесення рішення суду; -надішле Вам рішення суду в електронному та/чи паперовому вигляді. У такому випадку, окрім судового збору Ви додатково оплачуєте послуги адвоката, вартість послуг формується від обсягу робіт та обговорюється індивідуально. Адвокати адвокатського бюро «Лесь і партнери» допоможу розлучитися якісно і швидко за наступних обставин: -розлучення за згодою обох з подружжя; -розлучення без присутності зацікавлених сторін; -розлучення за зверненням одного з подружжя; – розлучення з іноземцем. Якщо вам потрібна допомога адвоката з розлучень, телефонуйте.