Розбійний напад (ст. 187 КК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України, розбій – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, –карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Відповідно до ч. 2 ст. 187 КК України, розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. Згідно ч. 3 ст. 187 КК України, розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. Відповідно до ч. 4 ст. 187 КК України, розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, –карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна. У разі затримання особи чи оголошення підозри у вчиненні розбою необхідно терміново зв’язатися з адвокатом перед участю у будь-який слідчих діях. Розмежування розбою від суміжних злочинів Розбій, передбачений ст. 187 КК України є найтяжчим злочином серед злочинів проти власності, передбачених Розділом VI КК України. Про це ми уже згадували у нашому попередньому матеріалі, а щодо крадіжки. Однак за своєю природою розбій межує з крадіжкою, передбаченою ст. 185 та грабежем, закріпленим у ст. 186 КК України, хоча покарання за ці злочини є значно меншими. Спільним у цих трьох злочинах є те, що всі вони посягають на власність, однак крадіжка – це таємне викрадення майна, грабіж – відкрите викрадення майна, а розбій – напад з метою викрадення майна, небезпечний для здоров’я у момент нападу. Основні ознаки розбою: насильство або погрози насильства. Для того, щоб кваліфікувати діяння як розбій, необхідно довести факт здійснення фізичного або психологічного тиску на потерпілого; заволодіння майном. Особа повинна мати намір заволодіти майном іншої особи шляхом застосування насильства або погрози застосування такого насильства; протиправна поведінка. Поведінка має бути протиправною та спрямованою на вчинення злочину. Розбій, як тяжкий злочин, може мати тяжкі правові наслідки, а обвинувачені потребують висококваліфікованого правового захисту, який Вам можуть забезпечити висококваліфіковані адвокати Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь
Адвокат по кримінальним провадженням щодо державної зради
Відповідно до ч.1 ст. 111 Кримінального кодексу України державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, –карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Відповідно до ч. 2 ст. 111 КК України ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, –караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. Відповідно до ч. 3 ст. 111 КК України звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання. Стаття 111 КК України являється найпоширенішою серед злочинів проти держави у період дії воєнного стану. Інші злочини проти держави Однак однорідними за предметом посягання є ст. 111-1 Колабораційна діяльність; ст. 111-2 Пособництво державі-агресору; ст. 112 Посягання на життя державного чи громадського діяча; ст. 113 Диверсія; ст. 114 Шпигунство; ст. 114-1 Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань; ст. 114-2. Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану. Обов’язкове залучення адвоката до досудового та судового процесу у справах щодо національної безпеки Законом передбачена обов’язкова участь захисника підозрюваного у категорії справ проти основ національної безпеки. Правоохоронні органи залучають безкоштовних адвокатів, однак безкоштовний адвокат може не мати достатнього рівня досвіду та мотивованості забезпечити якісні адвокатські послуги, які суттєво покращать ситуацію підозрюваної особи. Ми радимо у випадку коли, особа підозрюється у вчиненні злочину у сфері національної безпеки ОДРАЗУ звернутися до адвоката, який уже має досвід ефективної участі у даному процесі. В умовах воєнного стану за державну зраду та диверсію передбачене максимальне покарання: позбавлення волі на строк від 12-ти років до довічного позбавлення волі. конфіскація всього майна. До осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів щодо Батьківщини – не можу бути застосована амністія. Процедура доведення державної зради Правоохоронний орган, який розслідує злочин у сфері державної зради (частіше за все за юрисдикцією це СБУ ) має довести вчинення громадянином України умисних дій, які завдали шкоди обороноздатності, суверенітету, економічній безпеці, територіальній цілісності Українитощо. Серед цих умисних дій йдеться насамперед про шпигунство, підривну антидержавну діяльність, перехід на бік ворога в умовах воєнного стану та збройного конфлікту. Що таке державна зрада? Точного визначення поняття державної зради не існує. З законодавчої точки зору визначення «державної зради» недостатньо чітке. Однак, це один з найтяжчих видів кримінального правопорушення, передбачених КК України. Тому орган, що притягає особу до відповідальності має надати беззаперечні докази вини обвинуваченого. У деяких випадках це може призвести до затримок у розслідуванні через непереконливі або недостатні докази. Важливість участі хорошого адвоката під час розслідування справ щодо основ національної безпеки Кожен випадок є індивідуальним і потребує ретельного дослідження та побудови відповідної стратегії захисту. Про це ми уже розповідали у нашому матеріалі щодо особливостей ведення лінії захисту за ст. 121 КК України. Адвокат відіграє ключову роль на досудовій та судовій стадії. Наразі існує позитивна судова практика по отриманню покарання за державну зраду, не пов’язаного з реальним позбавленням волі, внаслідок укладення угоди про визнання винуватості. Так як ризики у таких справах достатньо високі, не варто гратися з долею, а треба одразу звернутися до кваліфікованого та досвідченого адвоката. Щодо морального аспекту, то відповідно до чинного законодавства кожен має право на правову допомогу. Це право безпосередньо гарантується державою. Держава спрямовує реалізацію своєї правоохоронної системи. Це загальновизнані міжнародно-правові вимоги, включно з Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. Кожна особа має право на справедливий суд. Автор: Ірина Лесь
Адвокат по тяжким тілесним ушкодженням
Частиною 1 статті ст. 121 КК України передбачено, що умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження це небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, – караєтьсяпозбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. Частиною 2 ст. 121 КК України закріплено, що умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років. Першочергові дії при вчиненні тяжких тілесних ушкоджень У разі, якщо особа стала потерпілою чи потенційно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 КК України їй обов’язково необхідно мати досвідченого у таких справах адвоката. Ця категорія справ має багато тонкощів та особливостей. Хоча санкція статті не передбачає покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі, адвокати Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» мають прекрасну практику виведення особи на покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі. Ми неодноразово у своїх попередніх статтях пояснювали важливість участі адвоката на перших стадіях процесу. Правова кваліфікація тяжкого тілесного ушкодження Статтею 121 Кримінального кодексу України тяжкі тілесні ушкодження визначені як діяння, що призвели до порушення цілісності тіла чи здоров’я потерпілого. Основною ознакою цього злочину є навмисність, тобто вчинення злочину свідомо та умисно. Медичний огляд може виявити серйозні тілесні ушкодження, визначити тяжкість і наслідки ушкоджень. Яким чином визначається тяжкість завданих тілесних ушкоджень? Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у рамках кримінального провадження визначається шляхом проведення судово-медичної експертизи. Доказова база справ про тяжкі тілесні ушкодження Ефективний адвокат у справі про тяжкі тілесні ушкодження детально та ретельно збирає та досліджує докази для виправдання або максимального пом’якшення покарання свого клієнта. Це включає свідчення, висновки експертів, фотографії та відеоматеріали, які можуть вплинути на результат справи. Адвокат для потерпілого по ст. 121 КК України Під час вчинення тяжких тілесних провідне місце має питання захисту прав потерпілого. Адвокат представляючи інтереси потерпілого, забезпечує захист його порушених прав у суді супроводжує матеріал на стадії досудового розслідування, приймаючи активну участь у зборі та аналізі доказів. Адвокат, перш за все, має забезпечити дієві механізми відшкодування збитків потерпілому, включаючи рахунки за лікування, втрачений дохід та емоційні страждання (моральна шкода). Чим допоможе адвокат по ст. 121 КК України? Практика показала, що адвокат у межах кримінального провадження, передбаченого ст. 121 КК України відіграє ключову роль у судовому процесі. Він аналізує всі аспекти справи, розробляє стратегію захисту та готує необхідні юридичні документи. При цьому адвокат не тільки виступає в суді, а й веде переговори з прокурорами, потерпілими, іншими сторонами для досягнення мирного рішення, якщо це буде вигідно клієнту. Варіанти захисту та рішення у суді по ст. 121 КК України Кваліфіковані адвокати мають широкі можливості для захисту своїх клієнтів. Це може включати доведення відсутності наміру, сумнів у доказах або звернення до пом’якшуючих обставин. Важливо також враховувати, що в деяких випадках можливо досягти мирової угоди, яка задовольнить обидві сторони та дозволить уникнути тривалих судових розглядів. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» – ваш захисник у справах щодо тяжких тілесних ушкоджень. Наше юридичне бюро має багаторічний досвід у захисті клієнтів у справах щодо тяжких тілесних ушкоджень. Наші адвокати мають високий рівень практичних знань у кримінальному праві та готові надати професійну правову допомогу на кожному етапі справи. Автор: Ірина Лесь
Спадщина та спадкування
Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Види спадкування: за заповітом (якщо померлий за життя заповів своє майно); за законом (у разі відсутності заповіту). Заповіт Заповіт – це письмовий документ про право спадщини, який містить розпорядження майном та майновими правами особи у разі її смерті. Заповіт має бути засвідчений нотаріусом, а у сільській місцевості посадовою особою сільської (районної) ради, і копія документу бажано повинна зберігатися у сільраді або у нотаріуса, проте не обов’язково. Якщо ж заповіт не було складено, або у ньому враховано не усе майно спадкодавця – відбувається спадкування за законом в порядку черговості. Підстави спадкування за законом: споріднення; родинні відносини; шлюб; усиновлення; перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті. У разі спадкування за законом майно переходить до визначених законом спадкоємців у встановленому порядку черговості, тобто за чітким колом осіб, які одночасно спадкують. У разі відсутності попереднього спадкоємця, його усунення від спадщини, відмови від прийняття спадщини право на спадкування має кожен наступний спадкоємець у черзі, передбачений законом. Черги спадкування за законом передбачені ст.ст. 1261-1265 ЦК України. До першої черги на спадкування за законом відносяться діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, другий з подружжя та батьки. До другої черги на спадкування відносяться рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. До третьої черги на спадкування відносяться рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. До п’ятої черги на спадкування відносяться інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Також у п’яту чергу права на спадкування за законом відносяться утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Що входить у спадщину? До складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент спадкування і не припинялися після його смерті. Що не входить до спадщини? Відповідно до ст. 1219 Цивільного Кодексу України не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України. Хто має право на спадщину? Спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення особи померлою. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Незалежно від того, є Ви спадкоємцем за законом чи за заповітом, для прийняття спадщини необхідно звернутися до нотаріуса або відповідної посадової особи органу місцевого самоврядування в сільському населеному пункті у встановлений законом строк. Спадщину можна оформити у державних і приватних нотаріусів за місцем її відкриття. Місце відкриття спадщини Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”. Якщо останнім місцем проживання особи є тимчасово окупована територія України, то відкриття спадщини відбувається у загальному порядку. Визнання спадщини відумерлою У разі, якщо у встановлений законом строк спадкоємці не звернуться до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, або якщо відмовляться від неї – у такому випадку орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходженням основної частини рухомого майна може подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення – власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі судом залучаються до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Право спадкоємця на отримання свідоцтва про право на спадщину Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом, а в сільських населених пунктах – посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка здійснює нотаріальне посвідчення майна, що переходить у спадок до спадкоємців або до держави. Спадкоємці, які прийняли спадщину, можуть отримати свідоцтво про право на спадщину. У разі прийняття спадщини кількома спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину видається кожному із них окремо. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє особу права на спадок. Обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину Спадкоємці, які отримують спадщину, у тому числі майнові та/або немайнові права, та/або нерухоме та інше майно, що потребує державної реєстрації, повинні звернутися до нотаріуса, а в сільських населених пунктах — до уповноваженої посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування, який видає свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ст. 1297 ЦК України, у разі прийняття спадщини кількома спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного із зазначенням імен та спадкових часток інших спадкоємців. Терміни видачі свідоцтва про право на спадщину Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю після закінчення шести місяців з дня початку спадкування. Якщо заповіт стосується дитини, яка зачата, але ще не народилася, свідоцтво про право на спадщину може бути видане та спадок розподілений між усіма спадкоємцями лише після народження дитини. Відповідно до ст. 1298 ЦК України, до закінчення строку для прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на прийняття частини вкладу спадкодавця в банку (фінансовій установі), якщо це зумовлено обставинами, що мають істотне значення. Як діяти у разі пропущення строку звернення за спадщиною та поновити строк прийняття спадщини ми розповідали у нашій попередній статті. Якщо Вам необхідна правова допомога щодо отримання спадщини, зверніться до юристів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери», які мають багаторічний досвід у сфері спадкування. Автор: Ірина Лесь
Приватизація житла
Початок процесу приватизації житла в Україні датується 1993 роком. Цей процес передбачав стратегічні реформи. В результаті нерухомість, яка вважалася державною власністю, перейшла в приватні руки. Від цих нових управлінців і залежало як буде використовуватися майно. Процес приватизації торкнувся і житлового фонду. Проте значна частина людей з певних причин не завершила процес приватизації житла. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» під приватизацією розуміється процес відчуження всіх житлових будинків (і різних господарських прибудов), які переходять у власність громадян України. Для чого потрібна приватизація? Приватизація необхідна в тому випадку, якщо особа бажає вільно розпоряджатися нерухомістю. Власник зможе продати своє житло, змінити, дарувати, виконати перепланування, передати у спадок тощо . У разі відсутності приватизації, після смерті наймача житло переходить у власність держави. Нерухомість, яка підлягає приватизації: квартири, які знаходяться в багатоквартирних будинках, а також – одноквартирні будинки; квартири й частини будинку, в яких ніхто не проживає, одноквартирні будинки, де були проведені будівельно-ремонтні роботи, реконструкція. Нерухомість, яка НЕ підлягає приватизації: квартири-музеї; службові квартири або окремі приміщення; квартири в будинках, що перебувають на території закритих військових поселень; квартири, в яких прописано кілька осіб і хоча б один із них не дає згоду на приватизацію; окремі кімнати в гуртожитку або квартири, які вважаються непридатними для заселення. Якщо мова йде про житло, яке знаходиться в будинку, де проводиться реконструкція, тоді процедура приватизації виконується по завершенню всіх робіт. Методи приватизації: продаж зайвої житлової площі; передача нерухомості фізичним особам безоплатно за певними нормами: 21 м² на особу та додатково 10 м² на сім’ю; Якщо площа об’єкту приватизації перевищує норми, то безкоштовна приватизація можлива: якщо об’єкт приватизації однокімнатна квартира; якщо користувачі житлом є пільговиками; якщо особі надали житло як компенсацію за знесену нерухомість, однак без грошової компенсації; якщо суб’єктом приватизації являється багатодітна сім’я. Як приватизувати житло і які потрібні документи? ПЕРШИЙ ЕТАП. При приватизації необхідно звернутися до територіального ЖЕКу чи ОСББ, які мають завірити заяву-згоду на приватизацію об’єкта нерухомості. Ці органи попросять засвідчити одночасну згоду усіх проживаючих разом на приватизацію, тому у цій зустрічі мають взяти участь усі члени сім’ї. ДРУГИЙ ЕТАП. Звернення до Центру надання адміністративних послуг, куди необхідно податинаступні документи: Паспорти всіх членів сім’ї, які будуть проживати у квартирі. Для дітей молодше 16 років – свідоцтво про народження; Копії ІПН всіх членів сім’ї; Копія ордера на одноразову безоплатну приватизацію; Заява на приватизацію об’єкта нерухомості, завірена начальником ЖЕКу чи ОСББ; Витяг про невикористане право на приватизацію житла; Довідка «Форма №4», яка видається у ЖЕКу чи ОСББ. Документи, які підтвердять наявність пільг (у разі їх отримання). Технічний паспорт на об’єкт. Відповідь органу приватизації, яка підтверджує можливість передачі прав власності на квартиру або будинок. ТРЕТІЙ ЕТАП – отримання документу на право власності чи відмову. Процедура оформлення права власності займе 30 днів з моменту подачі документів до ЦНАП. У разі відмови на приватизацію – про це буде винесено вмотивоване рішення. Підстави відмови у приватизації житла: об’єктом приватизації є кімната у гуртожитку навчального закладу, де особа тимчасово проживає у зв’язку з навчанням, підвищенням кваліфікації тощо; об’єктом приватизації є кімната у гуртожитку, д6 особа мешкає незаконно; об’єктом приватизації є кімната у спеціалізованих гуртожитках, місцях позбавлення волі тощо; суб’єкт приватизації потребує медичної допомогу у зв’язку із захворюванням на туберкульоз; об’єктом приватизації є кімната у соціальному гуртожитку (хостел). Відмова особи від приватизації на користь інших осіб Якщо особа прописана у об’єкті приватизації, однак не бажає приймати участі у приватизації, то їй необхідно виписатися із об’єкта нерухомості. Деякі джерела вказують, що достатньо завірити відмову у приватизації у нотаріуса, однак на практиці ЦНАПи вимагають обов’язкову виписку. Крім того, відповідно до ст.71 Житлового кодексу України,: якщо один або кілька членів сім’ї не проживає за вказаною адресою більше як 6 місяців без поважних причин, тоді він/вони не мають права користуватися даним житлом. Якщо виникає спір – потрібен судовий розгляд. В першу чергу необхідно пам’ятати про те, що приватизація об’єкта нерухомості – це право, але ніяк не обов’язок. Однак приватизація – це серйозний процес, який вимагає уважності і акуратності під час оформлення документів. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» допоможе розібратися з основними нюансами приватизації, забезпечивши повний та прозорий супровід клієнта. Автор: Ірина Лесь
Адвокат по крадіжкам
Відповідно до ст. 185 Кримінального кодексу України, крадіжка – це таємне викрадення чужого майна. Відповідальність за вчинення крадіжки: – ч. 1 ст. 185 КК України: проста крадіжка – карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років; – ч. 2 ст. 185 КК України: крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб – карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк; – ч. 3 ст. 185 КК України: крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної* шкоди потерпілому – карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років. – ч. 4 ст. 185 КК України: крадіжка, вчинена у великих розмірах** чи в умовах воєнного або надзвичайного стану*** – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. – ч. 5 ст. 185 КК України: крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах**** або організованою групою – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. * значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 151 400 грн. для 2024 року). ** великий розмір від 378 500 грн. для 2024 року *** Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-IX від 3 березня 2022 року встановлено, що вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 185, 186, 187, 189, 191 КК – автоматично кваліфікується за ч. 4 вказаних статтей. **** особливо великий розмір від 908 400 грн. для 2024 року Вік з якого настає відповідальність за крадіжку Суб’єктом вчинення крадіжки є фізична осудна особа, яка досягла 14-ти річного віку. Найпоширеніші злочини Найпоширенішими злочинами сьогодні є злочини проти власності громадян або юридичних осіб. А найпоширенішим злочином проти власності є крадіжка, яка може статися в магазині, на вулиці або в офісі. У багатьох випадках обвинувачені у кримінальних правопорушеннях потребують кваліфікованої правової допомоги. У цьому випадку вам слід звернутися до адвоката по крадіжкам. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» надає всі види юридичних та адвокатських послуг. Наші адвокати по крадіжкам нададуть кваліфіковану консультацію, доведуть вашу невинуватість або знайдуть пом’якшувальні обставини для мінімізації покарання у суді. Малозначна крадіжка Особи, які вчинили крадіжку, можуть бути притягнуті не лише до кримінальної а й до адміністративної відповідальності (одна одну виключає). Все залежить від суми вкраденого. У цьому випадку потрібен адвокат по крадіжці, оскільки саме він правильно визначає суть події, що сталася та за наявності підстав переводить справу з криміналу у адміністративне правопорушення через малозначність. Наприклад, якщо сума крадіжки становитиме 100 грн, особу буде притягнуто до адміністративної відповідальності через малозначність та накладено штраф або виправні роботи. У цьому випадку йдеться про дрібну крадіжку і вартість товару не повинна перевищувати 0,2 мінімального розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Якщо сума крадіжки досягне 300 гривень, таке діяння підпадатиме під ознаки саме кримінального правопорушення. У цьому випадку правопорушнику обов’язково потрібен адвокат за статтею 185 КК України. Адже тут вже закладена відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт, арешту або і позбавлення волі. І звичайно за результатами розгляду справи судом особа буде вважатися судимою, що також тягне за собою негативні наслідки. Стаття 185 КК, відповідальність по якій залежить від тяжкості злочину, в яких розмірах він був скоєний та скількома особами. Тому, визначаючи, що є злочином, кваліфікований адвокат з крадіжок повинен правильно кваліфікувати поведінку та ретельно вивчити матеріали справи, щоб максимально допомогти клієнту. Розмежування крадіжки від інших суміжних злочинів Часто крадіжка неправильно кваліфікується як грабіж. Статті 185 (крадіжка) та ст. 186 КК України (грабіж) відрізняються за способом їх вчинення. Крадіжка – таємне викрадення Іноді правоохоронці неправильно кваліфікують вказані злочини, хоча покарання за них відрізняється принципово. Однією з головних задач адвоката є переведення більш тяжкого грабежу у крадіжку, за яку покарання значно менше. Чим може допомогти адвокат по крадіжкам? Якщо вам повідомили про підозру чи викликають на бесіду до слідчого, ви вже повинні знати, що говорити і як себе поводити. Адже кожне необдумане слово і вчинок можуть обернутися проти вас. Тому у вас вже повинен бути надійний фахівець – адвокат по крадіжкам. У цьому випадку консультації з адвокатом із запобігання крадіжкам зазвичай не допомагають. Потрібна допомога фахівця та подальший супровід. Тому не варто самому собі шкодити та сподіватися, що все владнається само собою. Краще одразу звернутися до досвідченого адвоката. Чим може допомогти адвокат по крадіжках Адвокатського бюро «Лесь і Партнери»: ознайомитися з матеріалами справи; агресивно збирати докази у справі для спростування вини (якщо особа не винна); здійснювати нагляд за дотриманням правоохоронцями принципів законності та верховенства права; заявляти клопотання та заперечення; пошук додаткових свідків; визначати пом’якшувальні обставини для надання допомоги клієнтам; підготовка необхідних процесуальних документів; брати участь у проведенні експертиз та слідчих експериментів; відвідувати судові засідання; подавати апеляційні скарги та відхиляти їх. Наші юристи з крадіжок можуть почати працювати на різних етапах процесу (від моменту підозри особи до розгляду справи). Після підписання договору з клієнтом або його родичами, адвокат по крадіжкам відразу починає працювати в інтересах потерпілого. Юристи з питань запобігання крадіжкам представляють інтереси юридичних та фізичних осіб. Тому не намагайтеся самостійним відстоюванням своїх права та доводити свою невинуватість. Найкраще негайно звернутися до кваліфікованого спеціаліста з Адвокатського бюро «» Лесь і Партнери». Тому, якщо у вашому житті стався злочин, головне – не нашкодити собі та обрати якісні юридичні послуги. Якщо вас несправедливо звинуватили в крадіжці, якої ви не вчиняли, то вам варто боротися за справедливість і довірити справу адвокату по крадіжках Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь
Адвокатський запит
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон) Адвокатський запит – це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. Якщо вам потрібний якісний адвокатський запит, який забезпечить швидке та точне отримання Вами необхідної інформації зверніться до адвокатів “Лесь і Партнери”. Чи можна звернутися з адвокатським запитом до фізичної особи? Адвокат має право звертатися з адвокатським запитом до фізичної особи, в тому числі вимагати копії документів (за згодою цієї фізичної особи). Адвокатський запит не може передбачати консультації чи роз’яснення юридичних термінів. ВАЖЛИВО! До адвокатського запиту обов’язково додаються свідоцтво на право зайняттяадвокатською діяльністю та ордер або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги(необхідна наявність хоча б однієї позиції з даного переліку): договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Чим регламентовано право на адвокатський запит? Згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»під час надання правових послуг адвокати мають право вчиняти дії, не заборонені законами, адвокатською етикою та договорами про надання правових послуг. Зокрема звернення з адвокатським запитом до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадськихоб’єднань та фізичних осіб. Отже, адвокатський запит про надання інформації є професійним правом адвоката на надання правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги. Чи є обмеження щодо адвокатських запитів у зв’язку з війною на території України? Законодавством України передбачено, що адвокати мають право вимагати практично будь-яку інформацію та документи, крім інформації (документів) з обмеженим доступом. В умовах воєнного або надзвичайного стану жодних обмежень щодо отримання адвокатом інформації від державних органів та приватних організацій для надання клієнту правничої допомоги не встановлено, окрім випадків, коли затребувана інформація може зашкодити національним інтересам у сфері безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку. Строки відповіді на адвокатський запит Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, до яких надійшов адвокатський запит, зобов’язані надати адвокату відповідну інформацію протягом п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо адвокатський запит пов’язаний з наданням великого обсягу інформації або необхідністю пошуку інформації у великій кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів із зазначенням причин продовження, які мають бути повідомлені адвокату протягом п’ять робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. Випадки відмови від надання інформації у рамках адвокатського запиту Отримувачі запитів мають право або зобов’язані відмовити у наданні інформації, оскільки вона належить до інформації з обмеженим доступом, передбачені окремими спеціальними законами. Особливо часто адвокати у відповідь на поданий запит отримують відмову у наданні необхідної інформації через її конфіденційність та обмежений режим доступу у рамках кримінального процесу. Інформація з обмеженим доступом Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом – це конфіденційна, таємна та службова інформація. ВАЖЛИВО! Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі №1-9/2012 до конфіденційної інформації про фізичну особу слід відносити інформацію про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові й немайнові відносини цієї особи з іншими особами (зокрема, з членами сім’ї), а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, – за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Що робити, у разі не отримання відповіді на адвокатський запит? Ненадання відповіді та надання неповної інформації є підставою для подальшої реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав – витребування доказів в порядку ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 81 Господарського процесуального України та ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України. У більшості випадків суд задовольняє таке клопотання про надання доказів, якщо воно повністю обґрунтоване, до клопотання додається копія адвокатського запиту та наданих (направлених) доказів, що є підтвердженням про відсутність відповіді протягом 5 днів з моменту отримання запиту. Переваги адвокатського запиту: короткий строк розгляду запиту і надання інформації протягом 5 днів наявність відповідальності за ненадання, несвоєчасне надання або неповне надання відповіді на запит. Отримання інформації шляхом застосування адвокатського запиту є доцільнішим ніж звернення особи з заявою у порядку Закону України «Про звернення громадян», де заява особи розглядається протягом 30 днів, а механізми відповідальності за ненадання відповіді слабо працюють. Ціни на адвокатський запит Ціни на адвокатський запит варіюються від 500 грн. до 4 000 грн. Однак клієнт має розуміти, що підготовка якісного та ефективного адвокатського запиту вимагає серйозної аналітичної роботи та юридичної обізнаності, отже, вимагає доброї кваліфікації та часу. Крім того, не варто забувати, що неправильно оформлений адвокатський запит не забезпечить реалізацію інтересів клієнта, а лише призведе до втрати часу і можливого пошкодження чи приховання необхідної інформації. Якщо Вам необхідна допомога в отриманні інформації зверніться до досвідчених адвокатів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери» Автор: Ірина Лесь
ст. 130 КУпАП: керування автотранспортом у стані сп’яніння
Сьогодні місцеві суди переповнені справами про адміністративні правопорушення, пов’язані з керуванням транспортними засобами водіями, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ст. 130 КУпАП). Відповідальність за ст. 130 КУпАП за ч. 1вказаної статті – накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17.000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; за ч. 2вказаної статті – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 статті 130 КУпАП – накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34.000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого; за ч. 3вказаної статті – дії, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан – тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51.000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника. Строки притягнення до відповідальності адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, тобто саме такий термін має суд для притягнення особи до відповідальності. Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю та інших препаратів або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного та інших препаратів: тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34.000 грн.)або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. А якщо випив алкоголь уже після зупинки транспорту чи ДТП – це звільняє від відповідальності? Звичайно, ні. Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю та інших препаратів або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного та інших препаратів: тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34.000 грн.)або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Тобто, думка осіб, які вважають, що вийшовши з авто і демонстративно випивши алкоголь вони зможуть уникнути відповідальності, під приводом того, що сп’яніли уже після зупинки транспортного засобу є хибною. Склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП передбачає наступні аспекти: відмова особи від проходження огляду на стан сп’яніння (алкоголь, наркотики, інші речовини, що знижують концентрацію); показник спеціального приладу перевищує 0,2 проміле алкоголю у крові; вживання особою алкоголю або інших наркотиків відразу після дорожньо-транспортної пригоди або зупинки. Куди на розгляд передається протокол про адміністративне правопорушення? Протокол про адміністративне правопорушення передається на розгляд суду за територіальною юрисдикцією (за місцем вчинення правопорушення). Саме суд встановлює чи мало місце адміністративне правопорушення у діях особи. Підстави закриття справи по ст. 130 КУпАП У законі прямо і чітко зазначено, що якщо при складанні протоколу порушуються права особи, щодо якої приймається рішення про притягнення до відповідальності, то в такому разі справа має бути закрита. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» у своїй діяльності керується виключно положеннями Верховного Суду України. Адміністративна справа за ст. 130 КУпАП підлягає закриттю: у разі порушення права на захист; долучене до протоколу відео не є оригіналом чи є неповним; драгер, яким «задували» особу не пройшов відповідної сертифікації. Що робити у разі складення адміністративного протоколу по ст. 130 КУпАП? Перш з все, необхідно звернутися за кваліфікованою допомогою адвоката Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Адвокат ретельно вивчає ситуацію, розглядає всі аспекти, розробляє необхідний план доведення відсутності складу адміністративного правопорушення злочину та виконує запит щодо надання необхідної інформації шляхом направлення адвокатського запиту. В адміністративних справах ми не тільки допомагаємо нашим клієнтам довести відсутність адміністративного правопорушення за ст. 130 КУПАП, а й можемо запобігти повторним зіткненням із подібними ситуаціями. Адвокатам адвокатського бюро «Лесь і Партнери» завжди вдається особисто провести розслідування та встановити всі обставини справи. Автор: Ірина Лесь
Апеляційне оскарження рішення суду у кримінальному процесі
Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права» (частина V), будь-яка особа, засуджена за вчинення кримінального правопорушення, має право на перегляд судового рішення судом вищого рівня, тобто на апеляційне оскарження. Наразі діяльність представників судової влади викликає занадто багато запитань, щоб назвати її досконалою. Часто рішення судів є непередбачуваними, іноді навіть не законними чи передчасними. Ось чому оскарження судових рішень є поширеним явищем. Для цього необхідно подати апеляційну скаргу в кримінальному провадженні, у цьому Вам допоможуть юристи Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Які рішення суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку? В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків спрощеного провадження; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених КПК України. Хто має право подати апеляційну скаргу? Апеляційну скаргу мають право подати: підозрюваний, обвинувачений, законний представник чи адвокат, прокурор, потерпілий або його адвокат, цивільний позивач чи відповідач, інші особи у випадках, передбачених КПК України. Тобто звернутися до апеляційного суду може будь-яка особа, яка має процесуальний статус у рамках кримінального провадження та інтереси якої порушені або його представник чи захисник. Строки подання апеляційної скарги у кримінальному провадженні Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана: на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру – протягом тридцяти днів з дня їх проголошення; на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою – протягом п’яти днів з дня її оголошення; на інші ухвали суду першої інстанції – протягом семи днів з дня її оголошення; на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення. Як подати апеляційну скаргу у кримінальному провадженні? Краще всього для ефективного апеляційного оскарження судового рішення звернутися до досвідчених адвокатів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери», однак можна оформити апеляційну скаргу і самостійно. Для того, щоб правильного оформити апеляційну скаргу Вам необхідно знайти зразок бланку в інтернеті та викласти свої вимоги з урахуванням наступного. Апеляційна скарга обов’язково має містити: дані особи, яка подає скаргу (прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, контакти); рішення суду, яке оскаржується, із зазначенням назви суду; вимоги особи; обґрунтування вимог щодо незаконності/необґрунтованості вироку; клопотання щодо дослідження доказів; додатки, якими обгрунтовуються вимоги. Апеляційна скарга подається: на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, – через суд, який ухвалив судове рішення. Тобто свою апеляційну скаргу Ви надсилаєте до суду першої інстанції, якщо інше не передбачено ухвалою суду, яка оскаржується. За останні роки кількість виправдувальних вироків в Україні значно зменшилася порівняно з кількістю обвинувальних. Професійна юридична допомога юристів «Лесь і Партнери» дозволить оскаржити рішення суду. Апеляційний розгляд Після надходження апеляційної скарги до суду, вона передається судді-доповідачу, який протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 КПК України. Суддя-доповідач за результатами перевірки апеляційної скарги приймає одне з таких рішень: залишення апеляційної скарги без змін (ч. 1 ст. 399 КПК); повернення апеляційної скарги (ч. 3 ст. 399 КПК); Відмова у відкритті апеляційного провадження (ч. 4 ст. 399 КПК). Відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК, особа, яка подає апеляцію, може оскаржити рішення судді-доповідача. Якщо скаргу не розглянуто, її повернення дозволяє повторно звернутися до апеляційного суду в порядку, передбаченому КПК України. Основні підстави для зміни/скасування винесеного рішення суду: неповнота судового розгляду; значне порушення вимог чинного кримінально-процесуального закону. невідповідність покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Якщо Вам необхідна висококваліфікована допомога досвідченого адвоката для подання апеляційної скарги у рамках кримінального процесу, краще не займайтеся самодіяльністю та заверніться до професіоналів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Автор: Ірина Лесь
Поділ майна подружжя: судова практика
Майнові питання між колишнім подружжям майже завжди виникають під час розлучення. У підсумку все закінчується поділом майна через суд. Розділити майно в суді неможливо без допомоги досвідченого адвоката саме у галузі поділу майна, оскільки цей напрям має багато нюансів. Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України, чоловік та дружина мають право на поділ свого майна на основі права спільної власності, причому цей поділ може бути здійснений без розірвання шлюбу. Поділ може бути здійснений за взаємною згодою, або за угодою про розподіл майна подружжя, або за рішенням суду. Як убезпечити себе від ризиків, пов’язаних з поділом майна, ми розповідали у матеріалі про доцільність укладення шлюбного договору. ВАЖЛИВО! Навіть якщо між подружжям не було укладено шлюбного договору, похід у суд являється остаточною інстанцією при вирішенні цієї справи. Часто рішення суду не можна передбачити і дуже важко змінити, тому ми радимо перед зверненням до суду спробувати врегулювати майновий спір шляхом медіації – укладення мирної угоди за допомогою адвоката. Яке майно, набуте у шлюбі підлягає поділу? Якщо ж Ви не подбали про укладення шлюбного договору перед тим, як одружуватися та надбали у шлюбі майно (квартири, машини, будинки, земельні ділянки, об’єкти незавершеного будівництва, ФОП, акції юридичної особи), то частка майна дружини та чоловіка є рівною,якщо інше не встановлено домовленістю між ними, шлюбним договором або судом. Яке майно, набуте у шлюбі не підлягає поділу? Статтею 57 Сімейного кодексу України, передбачено, що поділу не підлягає майно, що є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка. До такого майна належить: – майно набуте дружиною чи чоловіком до шлюбу; • майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; • майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали чоловіку чи дружині особисто; • житло, набуте чоловіком чи дружиною за час шлюбу внаслідок його приватизації в порядку передбаченому законом; • земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України; • речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; • премії та нагороди, одержані за особисті заслуги; • кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала дружині чи чоловіку, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди; • страхові суми, одержані за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю дружини чи чоловіка. Таким чином, у разі придбання майна у шлюбі, але за рахунок особистих коштів одного з подружжя, майно розглядається не як об’єкт спільної власності подружжя, а як роздільне майно. Особисте майно подружжя особи, за кошти якої воно було придбано. «Цивільний шлюб» За законом не існує такого визначення як «цивільний шлюб», такий шлюб визначається як «фактичний» або «фактичні шлюбні відносини». Ознаками фактичного («цивільного шлюбу») є: спільне проживання чоловіка та жінки; ведення спільного господарства; відсутність у органах РАЦСу реєстрації таких відносин. Поділ майна у «цивільному шлюбі» Згідно зі статтею 74 Сімейного кодексу України якщо чоловік та жінка проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на правах спільної власності, крім випадків, встановлених договором, погодженим обома сторонами. Майно, нажите подружжям на спільні кошти в цивільному шлюбі, як правило, оформляється на одного із подружжя, що відіграє дуже важливу роль. Майно, зареєстроване на одного з подружжя у «цивільному шлюбі», є виключно його власністю, оскільки факт проживання сім’ї ще не встановлений і все майно є приватною власністю набувача майна. Якщо інша сторона не зможе довести в суді, що майно є спільною власністю, вона позбавляється своїх прав на майно. Звернення до суду щодо поділу спільного майна між «цивільним подружжям» Позов про поділ майна між «цивільним подружжям» має наступні особливості: необхідність доведення в суді факту спільного проживання; необхідність доведення у суді, що майно, набуте під час цивільного шлюбу, є спільною власністю; необхідність переконати суд у правильності поділу майна відповідно до вимог чинного законодавства, яке регулює спільне майно подружжя. Тому при поданні заяви про поділ спільного майна «цивільного подружжя» в обов’язковому порядку необхідно пред’явити ще одну заяву для підтвердження факту спільного проживання сім’ї. Судова практика щодо розподілу майна Суди рідко відступають від принципу рівних долей подружжя, оскільки необхідні реальні докази того, що чоловік або дружина під час шлюбу взагалі не працювали і не намагалися знайти роботу, зловживали алкогольними напоями, сварилися, чим ускладнювали процес заробляння грошей, укладали різноманітні майнові договори, без згоди іншого з подружжя. Майно є предметом спільної сумісної власності чоловіка та дружини і ділиться в натурі між чоловіком та дружиною. При цьому суд враховуватиме інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші дуже важливі обставини. Неподільне майно присуджується одному з подружжя. Чи підлягає поділу майно набуде у шлюбі за кредитні кошти одного з подружжя? Постановою Верховного Суду від 9 січня 2020 року у справі № 367/7110/14 зазначено, що спірне майно придбане за кредитні кошти, отримані подружжям за час шлюбу, відтак, право на це майно у рівних частках набули позивач і відповідач, при цьому боргові зобов’язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того, із ким із подружжя укладений кредитний договір. У зв’язку із зазначеним вище відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя. Наявність боргів подружжя та виникнення зобов’язання в інтересах сім’ї у вигляді повернення кредитних коштів, не змінює статусу спільності набутого за час шлюбу майна за позичені кошти, які були використані в інтересах сім’ї, а саме на придбання цього майна. Доводи щодо внесення одним із подружжя коштів у рахунок погашення кредитних зобов’язань не мають правового значення, оскільки у розумінні вимог статті 57 СК спірне майно не є особистою приватною власністю відповідача, а останній не позбавлений можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів у рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18). Поділ доходів ФОП при розподілі майна подружжя Майно ФОП вважається спільним майном подружжя і підлягає поділу між подружжям». Підлягає поділу залишком коштів на рахунку в банківській установі на час розірвання між сторонами шлюбу з виключенням витрат на оплату обов’язкових податків і зборів. При цьому, поділ відбувається, якщо