Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Види спадкування:
- за заповітом (якщо померлий за життя заповів своє майно);
- за законом (у разі відсутності заповіту).
Заповіт
Заповіт – це письмовий документ про право спадщини, який містить розпорядження майном та майновими правами особи у разі її смерті. Заповіт має бути засвідчений нотаріусом, а у сільській місцевості посадовою особою сільської (районної) ради, і копія документу бажано повинна зберігатися у сільраді або у нотаріуса, проте не обов’язково.
Якщо ж заповіт не було складено, або у ньому враховано не усе майно спадкодавця – відбувається спадкування за законом в порядку черговості.
Підстави спадкування за законом:
- споріднення;
- родинні відносини;
- шлюб;
- усиновлення;
- перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.
У разі спадкування за законом майно переходить до визначених законом спадкоємців у встановленому порядку черговості, тобто за чітким колом осіб, які одночасно спадкують.
У разі відсутності попереднього спадкоємця, його усунення від спадщини, відмови від прийняття спадщини право на спадкування має кожен наступний спадкоємець у черзі, передбачений законом.
Черги спадкування за законом передбачені ст.ст. 1261-1265 ЦК України.
До першої черги на спадкування за законом відносяться діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, другий з подружжя та батьки.
До другої черги на спадкування відносяться рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
До третьої черги на спадкування відносяться рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
До п’ятої черги на спадкування відносяться інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Також у п’яту чергу права на спадкування за законом відносяться утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.
Що входить у спадщину?
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент спадкування і не припинялися після його смерті.
Що не входить до спадщини?
Відповідно до ст. 1219 Цивільного Кодексу України не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:
- особисті немайнові права;
- право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
- право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
- права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
- права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.
Хто має право на спадщину?
Спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення особи померлою. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Незалежно від того, є Ви спадкоємцем за законом чи за заповітом, для прийняття спадщини необхідно звернутися до нотаріуса або відповідної посадової особи органу місцевого самоврядування в сільському населеному пункті у встановлений законом строк. Спадщину можна оформити у державних і приватних нотаріусів за місцем її відкриття.
Місце відкриття спадщини
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”.
Якщо останнім місцем проживання особи є тимчасово окупована територія України, то відкриття спадщини відбувається у загальному порядку.
Визнання спадщини відумерлою
У разі, якщо у встановлений законом строк спадкоємці не звернуться до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, або якщо відмовляться від неї – у такому випадку орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходженням основної частини рухомого майна може подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення – власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі судом залучаються до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Право спадкоємця на отримання свідоцтва про право на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом, а в сільських населених пунктах – посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка здійснює нотаріальне посвідчення майна, що переходить у спадок до спадкоємців або до держави.
Спадкоємці, які прийняли спадщину, можуть отримати свідоцтво про право на спадщину. У разі прийняття спадщини кількома спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину видається кожному із них окремо.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє особу права на спадок.
Обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину
Спадкоємці, які отримують спадщину, у тому числі майнові та/або немайнові права, та/або нерухоме та інше майно, що потребує державної реєстрації, повинні звернутися до нотаріуса, а в сільських населених пунктах — до уповноваженої посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування, який видає свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України, у разі прийняття спадщини кількома спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного із зазначенням імен та спадкових часток інших спадкоємців.
Терміни видачі свідоцтва про право на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю після закінчення шести місяців з дня початку спадкування.
Якщо заповіт стосується дитини, яка зачата, але ще не народилася, свідоцтво про право на спадщину може бути видане та спадок розподілений між усіма спадкоємцями лише після народження дитини.
Відповідно до ст. 1298 ЦК України, до закінчення строку для прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на прийняття частини вкладу спадкодавця в банку (фінансовій установі), якщо це зумовлено обставинами, що мають істотне значення.
Як діяти у разі пропущення строку звернення за спадщиною та поновити строк прийняття спадщини ми розповідали у нашій попередній статті.
Якщо Вам необхідна правова допомога щодо отримання спадщини, зверніться до юристів Адвокатського бюро «Лесь і Партнери», які мають багаторічний досвід у сфері спадкування.
Автор: Ірина Лесь