Ірина Лесь – провідний адвокат у кримінальних провадженнях
Ірина Лесь – провідний адвокат у кримінальних провадженнях Адвокатського бюро «Лесь і Партнери». Ірина Олександрівна Лесь народилася у 1989 році на Полтавщині. Закінчила з золотою медаллю загальноосвітню школу та вступила до Харківського національного університету внутрішніх справ на спеціальність «Правознавство», який закінчила з червоним дипломом у 2011 році. За час навчання в університеті Ірина Лесь активно займалася науковою діяльністю, очолювала Студентське наукове товариство, мала найвищі результати навчання на курсі, була удостоєна відомчих та загальноукраїнських відзнак, отримувала іменні стипендії. Свою наукову діяльність присвятила захисту прав людини. Після закінчення університету повернулася на Батьківщину, де почала професійний шлях на посаді слідчого управління по боротьбі з організованою злочинністю. Була самим молодим слідчим в Україні, який займав таку посаду. У 2013 закінчила заочне відділення філологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за спеціальністю «Українська філологія». Цього ж року вступила до аспірантури Харківського національного університету внутрішніх справ, де активно продовжила займатися науковою діяльністю та викладати для курсантів університету. У 2016 повернулася до практичних підрозділів, у 2017 захистила дисертацію, здобувши науковий ступінь кандидата юридичних наук. У 2018 році звільнилася з правоохоронних органів за власним бажанням та переїхала у місто Київ, де почала працювати на посаді доцента кафедри міжнародного права одного з провідних вищих навчальних закладів столиці. У 2020 успішно склала іспит та пройшла стажування, отримавши свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Лесь Ірина Олександрівна наразі очолює Адвокатське бюро «Лесь і Партнери», є взірцем порядної, чесної, відповідальної людини та самовідданого професіонала. Ірина Лесь – провідний адвокат у кримінальних провадженнях в Києві. Нею не програно жодної справи. Наразі Ірина Лесь є успішним та результативним адвокатом по кримінальним справам, продовжує викладати студентам в університеті та працює над докторською дисертацією. Активно захищає права людей, у кожній справі знаходить неординарне рішення.
Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України (ст. 114-1)
Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань (ст. 114-1). Покарання за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань (ст. 114-1) відповідно до ч. 1 цієї статті передбачає позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. відповідно до ч. 2 те саме діяння, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років. Що мається на увазі під поняттям перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України? Під перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань розуміється будь-які умисні дії, що виражаються у співучасті в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації. Наприклад, коли особа бачить, що працівники ТЦК намагаються затримати іншу особу і починає їм заважати: «відбивати» цю особу від працівників ТЦК; дозволяє сісти до себе в автомобіль, розуміючи, що ця особа чинить опір працівникам ТЦК, повідомляє у різноманітних незаконних інтернет ресурсах де саме перебувають працівники ТЦК; надає поради як уникнути законної мобілізації тощо. УВАГА! За всі вище перераховані дії та аналогічні до них, що мають на меті перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань тягнуть за собою невідворотну кримінальну відповідальність. Які дії вважаються перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань: створення та / або адміністрування в інтернет-месенджерах каналів для розміщення на них інформації про вручення повісток працівниками ТЦК та СП; складання та видача завідомо неправдивих офіційних документів, які слугували підставою для присвоєння особі відповідної групи інвалідності та які виключали постановку транспортних засобів на військовий облік у ТЦК та СП; видача іншим особам посвідчень, шевронів про членство в громадській організації та про зарахування до складу добровольчого військового формування, які не звільняли таких осіб від призову на військову службу; зарахування на денну форму навчання до закладу вищої освіти без відповідних військово-облікових документів за грошові кошти та видача довідки про зарахування на навчання; участь у блокуванні транспортного засобу, на якому співробітники ТТЦК та СП здійснювали мобілізаційні заходи на території відповідного населеного пункту, з висловленням погрози знищити цей транспортний засіб та застосувати насильство до співробітників відповідного центру. Допомога адвоката Так, як стаття, яка передбачає відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань є доволі серйозною, то участь досвідченого адвоката є дуже бажаною. Адвокатське бюро «Лесь і Партнери» має серйозний досвід роботи зі злочинами, передбаченими ст. 114, 114-1, 114-2 КК України, тому ми взмозі забезпечити Вам найвищий рівень захисту та найменші втарти. Якщо Вам потрібна консультація чи допомога, Ви завжди можете на нас розраховувати.
Виплата аліментів на утримання дитини та дружини
Виплата аліментів на утримання дитини та дружини, незалежно від факту офіційного укладення шлюбу передбачена чинним законодавством України. Оскільки це положення імперативно виходить із факту батьківства, а не факту одруження. Аліменти на утримання дитини Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Хто має право на звернення до суду з метою отримання аліментів на дитину? До суду з заявою про видачу судового наказу, або в межах загального позовного провадження для присудження аліментів на утримання дитини моє право звернутися той з батьків, з яким проживає дитина. Кому належать аліментні виплати на дитину? Відповідно до ст. 179 Сімейного кодексу, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України. До якого віку сплачуються аліменти на утримання дитини? Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України) або завершення навчання (ст. 199 СК України). Які обставини враховуються при призначенні виплати аліментів на утримання дитини та дружини? При призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. ВАЖЛИВО! Аліменти можуть бути визначені у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Куди звертатися для присудження аліментів на утримання дитини? Порядок та розмір аліментів може бути встановлено договором, який потребує нотаріального посвідчення або судом. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви. Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Аліменти на утримання дружини Чинне законодавство України встановлює права та обов’язки подружжя на утримання. Відповідно до Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Статтею 75 Кодексу визначено, що право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання після розірвання шлюбу Зауважуємо, що згідно зі статтею 76 Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Куди звертатися для присудження аліментів на утримання дружини? Порядок та розмір аліментів може бути встановлено договором, який потребує нотаріального посвідчення або судом. Час, з якого присуджуються аліменти на дружину Cплачуються аліменти щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв’язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це. ВАЖЛИВО! Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Якщо Вам потрібна додаткова консультація, з приводу виплати аліментів на утримання дитини та дружини, будь ласка, зверніться до нашого Адвокатського бюро “Лесь і Партнери”, будемо раді допомогти.
Запобіжні заходи у кримінальному процесі
Що таке запобіжні заходи у кримінальному процесі? ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ – це заходи, які застосовуються у кримінальному провадженні для забезпечення належної поведінки підозрюваного або обвинуваченого шляхом тимчасового обмеження їх прав та свобод. Чим передбачені запобіжні заходи у кримінальному процесі? Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає засоби та заходи, які не є слідчими діями і метою яких є створити найбільш сприятливі умови для забезпечення наледного досудового розслідування (Глава 18 КПК ). Запобіжні заходи спрямовані на: Забезпечення участі в кримінальному провадженні: запобігають ухиленню підозрюваного/обвинуваченого від правосуддя. Забезпечення належної поведінки: запобігають новим злочинам та порушенням. Забезпечення винесення вироку: запобігають перешкодам для встановлення істини у кримінальному провадженні. Види запобіжних заходів: За кримінально-процесуальним кодексом України до переліку запобіжних заходів входять: Особисте зобов’язання: підозрюваний/обвинувачений зобов’язується не покидати місце проживання та не вчиняти певних дій. Особиста порука: підозрюваний/обвинувачений поручується іншими особами. Застава: грошова сума або майно, яка задекларована підозрюваним/обвинуваченим як гарантія. Домашній арешт: підозрюваний/обвинувачений обмежений у свободі пересування та знаходження у певних місцях. Тримання під вартою: підозрюваний/обвинувачений тримається у слідчому ізоляторі. ВАЖЛИВО‼️Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є виключним та натяжним запобіжним заходом, для застосування котрого мають бути наявні серйозні підстави передбачені ст. 177 КПК України. За консультацією звертайтеся до Адвокатського бюро “Лесь і Партнери”, які є одними з кращих адовкатів міста Києва у галузі кримінального права та процесу.
Чергова перемога у Верховному Суді України
Чергова перемога у Верховному Суді України управляючого партнера адвокатського бюро “Лесь і Партнери” Ірини Лесь! Фабула справи За вироком Київського обласного суду від 21 грудня 2000 року нашого підзахисного визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 142, пунктами «а», «г», «е», «ж», «і» ст. 93 Кримінального кодексу України у редакції 1960 року з застосуванням ст. 42 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного Суду України від 22 березня 2001 року вирок обласного суду змінено, виключено з вироку посилання на п. «ж» ст. 93 КК 1960 року, у решті судове рішення залишено без зміни. У листопаді 2017 року адвокат звернулась до місцевого суду з заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та Київським апеляційним судом заяву захисника залишено без задоволення. Звернення до Верховного Суду України При звернення до Верховного суду сторона захисту просила скасувати рішення місцевого та апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначали, що відмовляючи у задоволенні заяви захисника про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського обласного суду від 21 грудня 2000 року щодо нього місцевий суд не перевірив належним чином викладених у ній доводів і залишив поза увагою Рішення Комітету ООН з прав людини від 19 липня 2011 року у справі «Бутовенко проти України» (далі – Рішення) про виявлені порушення його прав, передбачених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, які були допущені під час досудового розслідування та судового розгляду. Безпрецедентне рішення Верховного Суду України 19 січня 2023 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суху ухвалив: Касаційну скаргу задовольнити. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в провадженні за заявою адвоката в інтересах засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського обласного суду від 21 грудня 2000 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Повний текст рішення https://reyestr.court.gov.ua/Review/108791401
Допомога адвоката при ДТП
Допомога адвоката при ДТП, особливо ДТП з потерпілим – є вкрай необхідною як для потерпілої сторони так і для особи, яка винна у настанні негативних наслідків. Що таке ДТП? Дорожно-транспортна пригода (ДТП) – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули (автокатастрофа) або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. ВАЖЛИВО! Різниця між ДТП, яке регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення та ДТП за фактом якого порушується кримінальне провадження полягає у наявності потерпілих через пошкодження здоров’я чи настання смерті. Допомога адвоката про ДТП: консультація з питань ДТП та оформлення (роз’яснення прав, обов’язків та ризиків); правильно оформити ДТП з метою запобігання подальших непорозумінь зі страховою компанією; виїзд на місце події; комплексна правнича допомога при настанні ДТП; підготовка документів для оформлення ДТП; представництво інтересів у поліції; представництво інтересів у суді; оскарження та скасування протоколу про ДТП; отримання страхової виплати; врегулювання спорів з винуватцем ДТП. Допомога адвоката потерпілому при ДТП: отримати страхову виплату від страхової компанії; оскаржити протокол про ДТП, якщо ви не згодні з його змістом; Врегулювати спори з винуватцем ДТП, якщо ви не можете самостійно дійти згоди; представлення інтересів під час досудового розслідування та у суді. Допомога адвоката винуватцю ДТП: уникнути кримінальної відповідальності; оскаржити протокол про ДТП, якщо ви не згодні з його змістом; зменшити розмір штрафу; врегулювати спори з потерпілим у ДТП; представлення інтересів під час досудового розслідування та у суді. ВАЖЛИВО! Найпоширенішими кримінальними правопорушеннями пов’язаними з ДТП є ст. 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) та більш тяжка стаття за ознакою вчинення кримінального правопорушення у стані сп’яніння ст. 286-1 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння). В адвокатському бюро «Лесь і Партнери» висококваліфіковані фахівці у галузі адміністративного та кримінального ДТП, які мають практичний досвід служби у відділах про розслідуванню правопорушень, пов’язаних з ДТП. За безкоштовною консультацією звертайтеся за номером 093-804-03-34.
Заява про кримінальне правопорушення (злочин)
Заява про кримінальне правопорушення (злочин) – це встановленої форми процесуальний документ з викладом події злочину, який подається до компетентного органу з метою захисту прав, свобод чи суспільних інтересів. ВАЖЛИВО! Заяву про кримінальне правопорушення може бути подано у письмовій формі до компетентного органу, або телефоном, наприклад, на лінію 102. ВАЖЛИВО! Анонімні заяви та повідомлення не реєструються, тому у разі відмови назвати себе, існує ризик, що на повідомлення не буде невідкладної реакції, крім повідомлення щодо загрози безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності або можливого вчинення терористичного акту. Що таке кримінальне правопорушення (злочин)? Кримінальне правопорушення – це суспільно небезпечне вчинене діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення (стаття 11 Кримінального кодексу України). Як подати заяву про кримінальне правопорушення (злочин)? Якщо особі стало відомо про вчинене кримінальне правопорушення, або ж вона стала свідком вчиненого кримінального правопорушення, або потерпілою, особа маєте право написати письмову заяву про вчинене кримінальне правопорушення до найближчого відділення Національної поліції України незалежно від місця і часу їх учинення. Прийняття заяв (повідомлень) заявника здійснює цілодобово, безперервно та невідкладно орган (підрозділ) поліції, до якого надійшла така заява. Який документ підтверджує реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення (злочин)? Під час особистого звернення заявника до органу (підрозділу) поліції із письмовою заявою уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції її приймає і реєструє в інформаційно-телекомунікаційної системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІТС ІПНП) або журналі єдиного обліку (ЄО) заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, а також оформлює та видає заявникові талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (пункт 4 розділу II Порядку). ВАЖЛИВО! Датою подання заяви (повідомлення) до органу (підрозділу) поліції вважається дата реєстрації такої заяви (повідомлення) в ІТС ІПНП (журналі ЄО). Способи подачі заяви про кримінальне правопорушення (злочин) Заяви (повідомлення) можуть направлятися до органу (підрозділу) поліції з використанням засобів: поштового зв’язку; мережі Інтернет, електронного зв’язку (електронні звернення), черезконтактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» ; телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України (0-800-50-02-02) Час на розгляд заяви про кримінальне правопорушення (злочин) Відповідно до статті 214 КПК України Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Встановлення батьківства
Встановлення батьківства – визначена законодавством процедура офіційного визнання походження дитини від її біологічних батьків. Наразі процедура визнання батьківства є достатньо популярною у порівнянні з минулими роками. Це пов’язано з виникненням у біологічного батька дитини обов’язків щодо утримання та піклування про неї. Крім того, актуальною є процедура визнання батьківства у зв’язку з необхідністю отримання дитиною статусу члена сім’ї військовослужбовця та отримання грошової допомоги у зв’язку з його загибеллю. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. Згідно ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. ВАЖЛИВО! У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. УВАГА! Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя (частини 1, 2 статті 122 Сімейного кодексу України). ОДНАК! Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Визнання походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За загальним правилом, заяву необхідно подати особисто, що надає можливість впевнитись у добровільному волевиявленні осіб. ВАЖЛИВО! Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Визнання батьківства за рішенням суду Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 Сімейного кодексу України, батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві. Підставою для визнання батьківства: відомості отримані після проведення судово-генетичної експертизи; покази свідків покази матері дитини; Встановлення факту батьківства після смерті біологічного батька У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (стаття 130 Сімейного кодексу України). Ким може бути подано заяву про встановлення батьківства після смерті біологічного батька: матір’ю опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину самою дитиною, яка досягла повноліття. Куди подається заява про встановлення батьківства після смерті біологічного батька? Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем реєстрації заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду (ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України) Документи, які можна надавати у якості доказів батьківства докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі – РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником; квитанція про сплату судового збору; висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду. наявність інших доказів встановлених судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних , або господарських справах. ВАЖЛИВО! Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви. Визнання батьківства за рішенням суду в порядку позовного провадження Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений: особою, яка вважає себе батьком дитини; матір’ю опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину самою дитиною, яка досягла повноліття. ВАЖЛИВО! Для встановлення факту батьківства проведення судово-генетичної експертизи (ДНК) не є обов’язковим! Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Позов має містити фактичний виклад обставин, відповідно до яких позивач вважає себе батьком дитини та відповідати загальним правилам оформлення позовів, відповідно до ст. 175 ЦПК України.
Зняття арешту з майна у кримінальному процесі
Для зняття арешту з майна у кримінальному процесі підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом. Що таке арешт майна? Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (частина перша статті 170 КПК України). Арешт майна застосовується з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Порядок накладення арешту на майно у кримінальному процесі З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову, також – цивільний позивач (частина перша статті 171 КПК України). Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна (у випадку, якщо таке вилучення відбулося під час обшуку, огляду на підставі ухвали слідчого судді – протягом 48 годин після вилучення), інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (частина п’ята статті 171 КПК України). Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (частина восьма статті 170 КПК України), або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа. Строк на розгляд клопотання про накладення арешту на майно Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше 2 днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (частина перша статті 172 КПК України). Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна має бути постановлено не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду відповідного клопотання (частина шоста статті 173 КПК України). Аналіз судової практики свідчить про те, що є випадки порушення цього строку. Майно, на яке може бути накладено арешт: рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України), а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення. Арешт майна має бути скасованим повністю або частково, якщо: відпали підстави його застосування; арешт було накладено необґрунтовано. Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумовити такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального кодексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення; помилкове накладення арешту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Підставою скасування арешту майна є: ухвала слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; винесення прокурором постанови про закриття кримінального провадження; ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України). Якщо у Вас виникли питання, зв’яжіться з нами для безкоштовної консультації.
Самовільне залишення військової частини або місця служби
Кримінальним кодексом України передбачений злочин – Самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України). Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця. Відповідальність за СЗЧ Самовільне залишення військової частини або місця служби карається в залежності від кваліфікуючих ознак від триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років до позбавлення волі на строк до десяти років. Самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу є правопорушенням. ВАЖЛИВО! В залежності від конкретних обставин, таке діяння може бути кваліфіковане як адміністративне чи кримінальне правопорушення. В незалежності від того, як буде кваліфікований вчинок, спільним як для адміністративного так і для кримінального правопорушення є: суб’єкт – військовослужбовець; суб’єктивна сторона – прямий умисел з метою тимчасового ухилення від служби; об’єкт – порядок проходження військової служби. СЗЧ як адміністративне правопорушення Самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікуються за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо воно вчиняється: військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістюдо трьох діб; військовослужбовцем (крім строкової служби), а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення їх вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістюдо десяти діб. Чим може допомогти адвокат при СЗЧ: Адвокат може довести відсутність у діях військовослужбовця ознак складу порушення; Адвокат може перекваліфікувати подію, схожу на кримінальну, у адміністративне правопорушення; Адвокат забезпечить дотримання прав та свобод військовослужбовця; Адвокат збере необхідні позитивні характеризуючі матеріали та доведе наявність пом’якшуючі обставин, що прямо впливає на міру покарання; Адвокат допоможе повернутися на службу без негативних наслідків для військовослужбовця. Крім того, з огляду на те, що розслідуванням справ щодо військовослужбовців займається ДБР, участь адвоката у справі є необхідною та вкрай доцільною. Якщо Вам потрібний якісних захист Ваших прав та гідний результат, зверніться до досвідчених адвокатів з багаторічним досвідом Адвокатського бюро «Лесь і Партнери».